Чому мене страх здолав.

Вітаю вас. Я дуже жалкую що залишився в Україні, мені 2 місяця назад виповнилось 18 і я так жалкую що залишився. Багато моїх знайомих теж залишилось але в них була одна відповідь на всих. Не бачу свого майбутнього за кордоном. А я бачу точніше бачив. Але побоявся їхати один. І тепер жалкую що тут залишився я живу в пгт, і роботи тут дуже мало а більш того її зараз не має. Я залишився тут мріяв. Буде робота, свій дім, рідні, друзі. Але так як тільки виповнилось 18 це я зараз честно говорю. Робот немає, з родинною часто сварки я її розумію їм теж не 18 і вони старіют а я не можу не де піти на роботу, друзі теж почали відалятись. І тепер буду гнити тут. Чому не виїхав було страшно їхати одному просив маму вивести але вона відмовила, тому що наша сім\'я жодного разу не була за кордоном. А мій друг ліпший поїхав з дівчиною за кордон до моря, одразу кажу він сам заробляє гроші там, він говорить просто рай а я остався тут. І для чого ? Всеодно від батьків прийдеться виїджати і це нормально. Просто те саме роботи поки тут нема в пгт але наприклад мені моторошно ідти на роботу що я з чімсь можу не впоратись. Але рано чи пізно це прийдеться зробити А саме образлеве що я не поїхав за страха. Але страх буде завжди. Мені тепер так на серці пече. Дякую за увагу!