Я не розумію, що зі мною.

я хочу зрозуміти, що зі мною. я відчуваю постійну втому, смуток, я плачу з будь-якого приводу, чи то невелика невдача чи лайка батьків мене за щось. Під час навчання я просто могла відкрити підручник і заплакати або дивитися на приклад з математики і заплакати, розуміючи що я дурна і нічого не розумію. Я втратила інтерес до речей, чим раніше сильно захоплювалася, будь то якась гра чи хобі. Я зовсім не виходжу на вулицю, на вулиці літо, а я не хочу виходити нікуди і лише сидіти вдома. Також мій апетит погіршився, я не їм так добре як раніше. Я постійно відчуваю якусь провину і сором, коли батьки щось купують мені, думаю що не заслужила на це. Мене відвідують часті думки про самоушкодження і що краще б я вже померла, ніж жила далі. Я намагалася розібратися в собі сама, проходила всякі тести, розуміючи, що вони не дають 100% інформацію про те, чи є в тебе та ж депресія чи ні. Я б дуже хотіла, щоб мені допомогли, але я боюся просити у батьків, щоб вони записали мене до психолога.