Впевненість у собі

Добрий вечір. Мені 28 років і мене турбує питання впевненості у собі. Кожен раз, коли я з кимось спілкуюся, то в основному або зовсім мовчу, або підтакую і погоджуюся із точкою зору співрозмовника. Я майже ніколи не перечу і не висловлюю своєї точки зору. Я зажди себе відчуваю у розмовах ніби маленька дитина (я) говорить із дорослими. Я ніби і начитана, обізнана багато в чому, але завжди боюся ляпнути щось не те. Якщо я говорю зі старшими за віком, то мовчу, бо в думці автоматично виникає «Вони старші, мають більше досвіду, навіщо ти будеш вставляти свої п’ять копійок у розмову?», якщо говорю із ровесниками, які в основному заміжні і з дітьми, то відразу думаю «Ну Катя/Таня/Оля ж заміжня, в неї більше життєвого досвіду, ніж у мене, їй видніше, навіщо буду щось казати», якщо з колегами, то «вони довше працюють, мають більше досвіду, більше знають» і т.д. Я завжди подумки знайду причину, чому думка співрозмовника вагоміша за мою. Тільки в розмовах із рідними я себе веду розкутіше і щось розповідаю, висловлюю свою точку зору. Але мене лякає, що мені вже 28 років і мої ровесники про себе куди впевненіше заявляють, а я веду себе як мала дитина. І внутрішньо себе так і відчуваю. Розумом я розумію, що вік не означає, що людина все знає і завжди права, і вже не одноразово бачила, як старші помиляються, чи навіть мої впевненіші ровесники кажуть щось не те чи невпопад у розмові, але їх це не стримує від спілкування, а мене стримує. Можливо існують якісь методи, якісь вправи і т.д. для підвищення впевненості, якісь техніки, які можна застосувати під час розмови, щоб відчувати себе зі співрозмовником на рівних, а не маленькою дівчинкою, яка говорить із кимось з дорослих?