розбещення дитини

Доброго дня. маю двох доньок 15 і 12 років. Старша все мені розповідає, ділиться, радиться, меньша закритіша, мовчазніша. Вчора старша прохопилася, що знає таємницю, яку меньша не хоче мені розповідати, та розповісти треба, а вона не знає як її до цього підштовхнути. Навіть пропонувала меньшій звернутися до психолога, думала може спеціаліст знайде потрібні слова, щоб її переконати, та відмовляється. Випитала все-таки в неї, виявляється до меньшої чіпляється її двоюрідний брат, ровесник моєї старшої доньки. Приходить, коли дорослих немає вдома, розпускає руки, вона всіляко намагається уникати зустрічей з ним наодинці і тікає з дому вигадуючи невідкладні справи. Я в розпачі. Ми всі живемо в одному будинку як одна велика родина, хоч будинок розділений на дві квартири, та двері ніколи не зачиняємо. Цей хлопчик виріс разом з нами, я навіть не можу вкласти таке у себе в голові не те, щоб піти з цим до його матері. Розповіла вчора чоловікові, реакції від нього ніякої нема. Наче я йому розповіла сюжет із книжки, чи останні новини з телевізора. Не знаю, чи то в нього така реакція на стрес, чи він вирішив, що я як завжди перебільшую масштаб проблеми, але я тепер і на нього взагалі навіть дивитися не можу. Запропонувала йому поговорити з хлопчиком по-чоловічому наодинці, припугнути, що розповість все матері й бабусі з дідусем, та він лише відповів що йому дитина таке не розповідала, про що може бути мова? Наразі вимагаю від нього замок на двері і відеокамеру приховану поставити, та не знаю чи варто далі жити з ними в одному домі, якщо я навіть йому маю доводити, що відбуваються серйозні речі. Єдине, що мене стримує наразі - це емоційний стан моєї меньшої дитини. Колись ми серйозно посварились із чоловіком і я хотіла піти, шукала навіть житло, старша безумовно мене підтримала, меньша ж дуже засмутилася й сказала, що не хоче, щоб сім`я руйнувалася і ми жили з татом окремо.