Live:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 3 hours тому: «Вітаю. Ви пишете: "Я трохи не так уявляла собі своє життя у 25". Це дуже загальна фраза. Я б її уточнила. "Не так" це як саме? Яким ви уявляли своє життя? Що конкретно мало бут»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 5 hours тому: «Здравствуйте, Александр! цитата: «как вернуться в нормальное состояние?» На ваш вопрос есть однозначный ответ - обратиться к психологу индивидуально(!) Кое-что вы сможете, бесс»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 8 hours тому: «Вітаю, Світлано! цитата: «Аналіз свого життя» На мою думку, корисна річ - аналіз свого життя. Щоправда, є уточнення: корисний він тоді, коли призводить об'єктивної оцінки реально»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Анонім Age: 20

Відчуття покинутості. Апатія. Злість. Заздрість.

Познайомився з майбутнім одногрупником ще до вступу. Я одразу з ним здружився. Мені здавалося, що це буде друг на все життя. Спільні інтереси, нескінченні розмови з нападами безперервного сміху. Мені так бракувало цього. Мені не потрібно було нічого, лиш би була ця людина, до якої я міг в будь який час звернутися. Коли час йшов блище до вступу він запропонував з'їхатися на квартиру. Я погодився. Ми потрапили в одну групу. Наступні 2 роки ми жили на квартирі. Не дивлячись на те, що навчання було досить важким, нам було весело, і ми постійно обгорювали нові темі, старалися одне одному підказувати. Ми кликали своїх одногрупників до нас на квартиру і влаштовували вечірки. Все здавалося таким простим, і безтруботнім. Так тривало до того моменту, поки одногрупники не почали нас агітувати до того, щоб переїхати в гуртожиток, ніби там веселіше, більше знайомих, які допоможуть з навчанням. Я зразу відмовився. Мені було добре на квартирі. Мій друг почав задумуватися, а я всякими методами старався його відмовити. І ніби коли він перестевав про це говорити, мені ставало легше. Але в один момент він серйозно налаштувався і переїхав. Я дізнався про за декілька днів до нового навчального року, що він точно переїжджає. Я налякався, а потім дуже сильно розізлився. Мені здавалося, що мене покинули. Що я вже не потрібний нікому. Я знайшов іншого сусіда, але не здружився з ним, так як я з попереднім сусідом. Я відчував злість, заздрість, коли всі його питали як йому в гуртожитку, а він відповідав, що все супер (йому дуже пощастило з кімнатою). Через пів року я захотів також переселитися. Мені дуже не пощастило, кімната була занедбана, сусіди неадекватні. І мені довелося повернутися на квартиру. В цей момент я просто хотів провалитися крізь землю. І я обіцяв собі, що не буду більше тревожити батьків на цей рахунок. Цей навчальний рік почався дуже важко. Я можу сказати, що впав в депресію на 2 тижні. Я відчував, що я просто марную своє життя на цій квартирі, коли всі довкола розказують як вони заводять купу знайомих, як їм там весело, і яких нових друзів має мій колишній сусід. Кожен раз як він розказує якусь нову історію, які ці його нові друзі класні, розумні я відчуваю злість і заздрість а також ревнощі. Ці відчуття мене з'їдають зсередини. Мені просто хочеться накричати на нього з претезніями: " А я що ніхто? А я що, вже забутий?"
Я розумію, що це мої проблеми, і сенсу йому щось доводити немає. Треба змиритися і йти далі. Але це дуже важко. Що мені робити?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?