Познайомився з майбутнім одногрупником ще до вступу. Я одразу з ним здружився. Мені здавалося, що це буде друг на все життя. Спільні інтереси, нескінченні розмови з нападами безперервного сміху. Мені так бракувало цього. Мені не потрібно було нічого, лиш би була ця людина, до якої я міг в будь який час звернутися. Коли час йшов блище до вступу він запропонував з'їхатися на квартиру. Я погодився. Ми потрапили в одну групу. Наступні 2 роки ми жили на квартирі. Не дивлячись на те, що навчання було досить важким, нам було весело, і ми постійно обгорювали нові темі, старалися одне одному підказувати. Ми кликали своїх одногрупників до нас на квартиру і влаштовували вечірки. Все здавалося таким простим, і безтруботнім. Так тривало до того моменту, поки одногрупники не почали нас агітувати до того, щоб переїхати в гуртожиток, ніби там веселіше, більше знайомих, які допоможуть з навчанням. Я зразу відмовився. Мені було добре на квартирі. Мій друг почав задумуватися, а я всякими методами старався його відмовити. І ніби коли він перестевав про це говорити, мені ставало легше. Але в один момент він серйозно налаштувався і переїхав. Я дізнався про за декілька днів до нового навчального року, що він точно переїжджає. Я налякався, а потім дуже сильно розізлився. Мені здавалося, що мене покинули. Що я вже не потрібний нікому. Я знайшов іншого сусіда, але не здружився з ним, так як я з попереднім сусідом. Я відчував злість, заздрість, коли всі його питали як йому в гуртожитку, а він відповідав, що все супер (йому дуже пощастило з кімнатою). Через пів року я захотів також переселитися. Мені дуже не пощастило, кімната була занедбана, сусіди неадекватні. І мені довелося повернутися на квартиру. В цей момент я просто хотів провалитися крізь землю. І я обіцяв собі, що не буду більше тревожити батьків на цей рахунок. Цей навчальний рік почався дуже важко. Я можу сказати, що впав в депресію на 2 тижні. Я відчував, що я просто марную своє життя на цій квартирі, коли всі довкола розказують як вони заводять купу знайомих, як їм там весело, і яких нових друзів має мій колишній сусід. Кожен раз як він розказує якусь нову історію, які ці його нові друзі класні, розумні я відчуваю злість і заздрість а також ревнощі. Ці відчуття мене з'їдають зсередини. Мені просто хочеться накричати на нього з претезніями: " А я що ніхто? А я що, вже забутий?"
Я розумію, що це мої проблеми, і сенсу йому щось доводити немає. Треба змиритися і йти далі. Але це дуже важко. Що мені робити?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Доброго дня.
Відчувається, наскільки важливою для Вас була дружба з цим сусідом, і злість стосовно його переїзду видається нормативною, проте те, що ці негавтині переживання не зникають вже тривалий час, наводить на роздуми стосовно того, як Ви взагалі вибудовуєте стосунки. Можливо, той спосіб життя який був до його переїзду став для Вас дуже цінним, і це заважає адаптуватись до певних змін.
Від цього є декілька питань: а як Ви взагалі заводите нові знайомства і дружбу? наскільки легко чи складно це дається?
Який мотив був переїзду в гуртожиток? Повернути спілкування з другом чи також знайти нових?
Дійсно, доводити щось йому немає сенсу, і тут важливо зрозумти Ваше обходження у стосунках з людьми, певну надцінність тих стосунків і чому складно справлятись з новими умовами.
Ви казали, про те, що Вас ніби покинули. Чому саме таке відчуття? Що лякало чи відштовхувало Вас при думках, що друг переїде?(ще до переїзду його)
Як змінилось Ваше самовідчуття вже після?
Чи змінились Ваші стосунки? Попри зрозуміле, що Ви менше часу фізично разом проводите.
Коли Ви кажете про нових друзів його, видається ніби вони Вам загрожують. Чому? Що погано в тому саме для Вас?
Це тільки поверхневі питання, що виникають на Вашу історію. І по більшій мірі, можна сказати, що складність цих переживань викликана не тільки самим другом, а Вашою історією і досвідом близькості і спілкування. Для більш ефективного її розуміння, краще обговорити її на декількох сесіях з психологом
Ощущение, что вы впали в какую-то зависимость от вашего друга. И что тут не про дружбу, а про то, что он давал вам то, чего вы не получали ни от кого.
И хорошо бы разобраться, какие у вас переживания были относительно вашей дружбы, почему не получается с другими сдружиться, что в целом в вашей жизни происходило и происходит, в каких переживаниях вы живете, кем был для вас тот друг и тд?
Думаю на сайте это нереально все прояснить, нужна индивидуальная работа с психологом
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.