Зацикленість на собі

Добрий день! Моя проблема -це моє бажання бути досконалою. З раннього віку в мене низька самооцінка і тому я завжди була хорошою дівчинкою (окрім, вдома де була протилежністю сірій мишці). Поступивши до університету я вирішила, що досить бути ніким у мене завжди були ідеали (в характері, зовнішності...)і я почала себе надмірно контролювати та критикувати , що привело мене до тривог і до того що почала випадати в розмові з людьми. Також , багато людей мені були огидними , навіть було відчуття нудоти до них ( це стосувалося їх зовнішності , інтонації голосу, манер, поведінки , соц. класу...), багато кого я вважала не вартими мене.Зараз я трохи відчепилась від себе і в мене зникли тривоги та я все ще прагну бути ідеальною (але з більш здоровим підходом).
Часті відчуття : нікчемність, сором , пригніченість , ненависть , страх помилок, страх засудження (особливо, моїх слів), страх не сподобатися людям ( мій ідеал не має цих страхів! він не про догоджати! ). Я прокрастиную своє життя . Знаю, що ніколи не буду досконалою , та це не зупиняє мене не фантазувати про ідеальне життя,ідеальну себе, успіх... Я розумію , що мені потрібно приймати себе такою якою я є , але я не люблю себе такою.
До того ж, я впевнена, що психологічно застрягла у якомусь віці , а також маю комплекс ''дурепи'' і думаю , жертви.