Question by:
None
Age:
20
Загубилась у житті, не знаю чого хочу
Зараз я на 4 курсі. Мені взагалі не подобається моя спеціальність, мені не хочеться взагалі готуватися на пари, мене пригнічують навіть думки про університет. Навіть деякі викладачі зарозумілі і, як на мене занижують оцінки, але це не головне.
Головне те, що я сама обрала цю спеціальність. Сама хотіла. Хотіла, але вже не хочу. Як можливо пояснити, що 16-річна я мала зовсім інші інтереси і завищені очікування, а зараз я інша зовсім, мені то не цікаво вже? В 16 я захопилася вивченням англійської, мені дуже подобалось і тому я і вступила на англійську філологію. Тоді подобалось так, але дуже швидко стало нудно. Я хотіла досконало вивчити мову, але недотумкала, що зробити це можна на курсах або з репетитором. Бо мову я можна сказати вчила сама, в університеті таких потужних знань не давали.
Цього батькам моїм неможливо пояснити. Я ще на 2 курсі хотіла відрахуватися, мені ніхто не дозволив. Зараз коли я кажу, що не піду на магістратуру, мені кажуть, що вони мене туди не посилали і я до них з цим звертатися не маю. АЛЕ бакалавр, як вони кажуть це ніяка не освіта, а от магістр оце так. Кажуть, що я мушу піти. І потім працювати за спеціальністю. А я просто не можу це слухати вже. Не лежить в мене душа, я не вигадую і не намагаюся привернути до себе увагу, як вважають мої батьки. Я просто нічого вже не знаю, нічого не хочу.
Які перспективи має спеціальність англійського філолога? Бути вчителем в школі, репетитором, можливо, дуже малий шанс, щось там перекладати. До жодного з тих речей у мене душа не лежить, можливо перекладати якісь книжки я б і могла, але попит дуже великий, тому шансів у мене небагато.
В дитинстві мені хотілося бути поліцейською, або щось типу того. Мати казала мені йти на вчительку молодших класів. Я ніколи в житті не хотіла бути вчителькою. У школі мені вчителі казали, що мені варто йти на юридичний, бо у мене аналітичний розум і з мене би вийшов гарний слідчий, навіть мій дядько, який працює в цій сфері, теж таке казав. Але я нікого не послухала і вирішила, що англійська філологія це саме те. Зараз мене нудить вже від цього. Подекуди навіть дратує англійська мова. Я просто не знаю, мені 20, а я нічого не вмію, нічого не знаю, ні дня ніде не працювала, навичок ніяких не маю. Не знаю хто я.
Я знову задумалась про поліцію. Але чи не застара я для такого я не знаю. Бісить мене, що я нічого не знаю
Ця проблема мене млоїть ще від 2 курсу, але чим ближче кінець, тим радісніше і тривожніше водночас.
Як мені бути, що робити я теж не знаю.
Головне те, що я сама обрала цю спеціальність. Сама хотіла. Хотіла, але вже не хочу. Як можливо пояснити, що 16-річна я мала зовсім інші інтереси і завищені очікування, а зараз я інша зовсім, мені то не цікаво вже? В 16 я захопилася вивченням англійської, мені дуже подобалось і тому я і вступила на англійську філологію. Тоді подобалось так, але дуже швидко стало нудно. Я хотіла досконало вивчити мову, але недотумкала, що зробити це можна на курсах або з репетитором. Бо мову я можна сказати вчила сама, в університеті таких потужних знань не давали.
Цього батькам моїм неможливо пояснити. Я ще на 2 курсі хотіла відрахуватися, мені ніхто не дозволив. Зараз коли я кажу, що не піду на магістратуру, мені кажуть, що вони мене туди не посилали і я до них з цим звертатися не маю. АЛЕ бакалавр, як вони кажуть це ніяка не освіта, а от магістр оце так. Кажуть, що я мушу піти. І потім працювати за спеціальністю. А я просто не можу це слухати вже. Не лежить в мене душа, я не вигадую і не намагаюся привернути до себе увагу, як вважають мої батьки. Я просто нічого вже не знаю, нічого не хочу.
Які перспективи має спеціальність англійського філолога? Бути вчителем в школі, репетитором, можливо, дуже малий шанс, щось там перекладати. До жодного з тих речей у мене душа не лежить, можливо перекладати якісь книжки я б і могла, але попит дуже великий, тому шансів у мене небагато.
В дитинстві мені хотілося бути поліцейською, або щось типу того. Мати казала мені йти на вчительку молодших класів. Я ніколи в житті не хотіла бути вчителькою. У школі мені вчителі казали, що мені варто йти на юридичний, бо у мене аналітичний розум і з мене би вийшов гарний слідчий, навіть мій дядько, який працює в цій сфері, теж таке казав. Але я нікого не послухала і вирішила, що англійська філологія це саме те. Зараз мене нудить вже від цього. Подекуди навіть дратує англійська мова. Я просто не знаю, мені 20, а я нічого не вмію, нічого не знаю, ні дня ніде не працювала, навичок ніяких не маю. Не знаю хто я.
Я знову задумалась про поліцію. Але чи не застара я для такого я не знаю. Бісить мене, що я нічого не знаю
Ця проблема мене млоїть ще від 2 курсу, але чим ближче кінець, тим радісніше і тривожніше водночас.
Як мені бути, що робити я теж не знаю.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
