Емоційні гойдалки в сімʼї. Циклічність. Безвихідь. Вигорання.

Доброго вечора! Як тільки почали налагоджуватися відносини з чоловіком в тому плані, що він покинув пити, грати в азартні ігри, зайнявся спортом, іноді розділяє зі мною домашні турботи, я почала вже думати, що тепер все буде добре і моє терпіння та праця над відносинами не були марними. Але… Емоційні гойдалки залишились з нами. То він більш суворо починає поводитись з донькою, то мені на вечір не можна вийти з подругою, чи то колегами на каву, то кошти на власні потреби (які під гарний настрій він мені ж і виділив) не тою купюрою взяла… Після останнього випадку, вже близько 2-х тижнів, проживаючи в одній квартирі, не спілкуємось взагалі. Навіть поглядами не зустрічаємось. Він під час сварки сказав, що не має бажання зі мною спілкуватись, а я просто вже виснажена і не маю сил ні на які розмови…. Враження, що мені вже просто байдуже. Але не наважуюсь на розрив, так як боюсь пошкодувати, що зруйнувала сімʼю, що, можливо, це просто такий період в житті, який варто було пройти, адже ідеальних відносин не існує. Я навіть до тарологів дійшла. Всі +- кажуть одне й те ж. Але стовідсоткової віри в мене, звісно ж, немає. З ноутбука видалив всі свої акаунти, фейсбук, пошта. Повністю поглинений самовдосконаленням, тренуваннями та спец добавками. Кількість спорт порошків вдома зростає. Він, то безмежно кохає і потребує відповідної поведінки від мене, не зважаючи на мою виснаженість та втому, то я його дратую просто, як особистість. Якщо я просто втомлена, то мене засипають питаннями, чи справді я його сильно кохаю? Чому не обіймаюсь, чому якась не така? Що не так? Робота в мене не легка. Для того, щоб більший вклад приносити в сімʼю, я працюю по 12-13 годин, робота не легка, як в моральному так і в фізичному плані. Буває, що доводиться підіймати по 30 кг за раз і це протягом всього робочого дня, що виснажує, а ж ще ж і вдома робота та заняття з донькою. Як тільки доходить справа то скандалу, я обовʼязково почую, щоб я йшла шукати кращого! Починається перелік чеснот якихось абстрактних чоловіків (заробітки і все таке інше). «Можливо вони тобі дадуть те, чого в мене немає». Хоча я, за 10 років шлюбу ні разу нічим з цього не дорікала, навіть коли ми рік існували на мою, на той момент, мінімалку. Я в розмові просто хотіла, зоб мене почули, шо для мене є образливим і т.д. Натомість мене відправляють до когось… Я вже просто виснажилась. То сміюсь, то зовсім депресивна.