Тривожність

Доброго дня. 2 роки тому у мене вперше, серед ночі, сталася панічна атака. У цей момент я була з чоловіком у його батьків. На той момент я не розуміла що зі мною відбувалося. Я часто дихала, кидало в піт, почастішало серцебиття, а в голові була лише одна думка: я зараз помру. Хотілося тікати, лишень не залишатися на місці. Чоловік мене трішки заспокоїв, але я до самого ранку я так і не змогла заснути. З тих пір у мене кожного дня тривожність. Інколи траплялися ПА. З часом з\'являлися якісь інші симптоми, такі як: проблеми зі сном, зниження апетиту, перепади настрою, нав\'язливі думки (страшні думки, про які страшно казати), не можу ковтати їжу та воду коли біля мене багато людей, здається що подавлюся. Відчуваю постійний страх навіть вдома у батьків (з якими проживаю на даний час). Відчуваю тривогу коли приїжджає чоловік у відпуску з війни.. розумію, це звучить жахливо, але це так (з чоловіком разом майже 5.5 років). Останнім часом відчуваю сильну агресію, але в те ж врем\'я хочеться плакати постійно. Проблеми з пам\'яттю, не можу сформулювати думку коли доводиться з кимось розмовляти вживу, таке відчуття, ніби забуваю усі слова. Дуже погана самооцінка, (хоча раніше було все навпаки). Не відчуваю радості, здається що усе втрачено. Не можу навіть займатися улюбленою справою, хочу лише спати вдень, а вночі не можу заснути через постійні думки, які не можу зупинити... Коштів на похід до лікаря у мене немає, сама не працюю через мій стан, тому що не можу спокійно вийти навіть у магазин. Я дуже втомилася, здається що ніхто не розуміє... Члени сім\'ї говорять що лінива, що потрібно працювати щоб потім спати вночі краще, але в мене іноді немає сил щоб вмитися зранку. Буває період, що відчуваю що можу гори звернути, хочеться сміятися, займатися своїми справами, а через декілька днів знову хочеться вмерти. 😢 Що порадите?