Волання про порятунок...

Невпевнений, що отримаю реальну допомогу. І все ж...

Народився у Радянському Союзі, але він для мене існує по сьогодні...

Появився на світ небажаною дитиною (інтуїтивно відчував це із ранніх років), тому ані любові, ані виховання не отримав. Трьом різним сім\'ям заявляв, що хочу бути їхнім сином. Втікав з дому... Ані підтримки, ані похвали, обіймів... Десь із 11 років почав шукати розради у молитві. Мріяв про театральну кар\'єру. Коли хотів завести кролів -- мама протестувала (виростав без батька, бабусі чи дідуся); хотів прополоти грядки -- мама протестувала, прибирати -- мама протестувала: " Не заважай мені". Коли дізналася, що ходжу з однокласниками на англійську мову і, можливо, поїдемо в табір -- теж заборонила. Одним словом -- суцільна критика і заборони... Якщо наважувався сперечатися -- гнівалась, навіть по декілька днів!!!......

.....Суцільне критиканство і заборони матері-нарциса (а також її кпини із моїх невдач) призвели до супер заниженої самооцінки, уникаючого розладу особистості, інфантильності, тотального розчарування і зневіри, апатії. Абсолютно не вірю, що від мене щось залежить...

І як наслідок: безробіття, безгрошів\'я, без друзів, без рідні... Отруєне життя...

Якщо прочитати -- смішно, але це трагедія!!!!!