Сепарація від батьків

Я жінка, мені 32 роки. Загалом можу сказати, що проживаю майже таке життя, як хочеться, грошей би більше було б точно щасливіше. В шлюбі, На даний час в декреті з 4 місячною дитиною, до цього була найманим працівником з середньою заробітною платою. Дуже багато спілкуюсь з мамою: мінімум два рази в день, іноді більше. Розповідаю їй про 80% свого життя (де була, що робила, з ким говорила, про що). Якщо не розкажу шось то почуваю себе винною, що ніби надурила і тоді мучає сосвість. Дзвоню часто бо хвилююсь, що мама втратить сенс життя якщо не буде варитися в моєму житті і буде почувати себе не потрібною. Іноді навіть продумую, коли і куди піти, бо в той час треба дзвонити (зазвичай дзвоню в певні години) і розумію, що ті дзвінки керують моїм життям. Також відчуваю себе винною в тому що не можу допомогти матеріально і іноді відмовляю собі в чомусь, бо розумію шо могла б ці гроші дати батькам так ніби мучає сосвість. Як вийти з такого щільного спілкування і не образити маму? Дякую за відповіді.