Live:
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 31 minutes тому: «Доброго дня. З страхом самотності правда буває дуже важко самостійно справлятись. І, щоб позбутись його, треба розуміти як Ви з ним жили і живете, і про це конкретно для Вас. Б»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 35 minutes тому: «Те, що ви відчуваєте, називається аутофобією — панічним страхом самотності, і ваша реакція «хапатися за хлопця як за соломинку» є абсолютно природним наслідком цього стану. Вам усь»
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 2 hours тому: ««Я вообще к чему это, может он сам так и хочет, что бы он был единственным, моим №1 и центром моей вселенной?» И что тогда это будет означать для вас? Это какая-то образом умен»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: одуванчик Age: 27

Проблема в том что меня не понимают и не воспринимают как личность со своими характером,желаниями,мнением.

Здравствуйте!Я замужем 7 лет,воспитываю ребенка(в дикрете)И у нас с мужем с поя влением ребенка начался не жизнь ,а кошмар.Я постоянно в депресии и психологическое состояние тяжолое,вообщем не могу ни начто решиться и так не выдерживаю!Я полность связана и ограничена всем:в магазин отпрашиваюсь у мужа,с ребенком он вообще не остается, тоесть встретиться скем либо без ребенка я не могу и пойти типа в поликлиннику по своим пробл. тоже с малым,он довел ситуацию до того ,что я ничего не решаю,потому что он зарабатывает а я нет!я не могу купить себе без розришения никаких вещей(потому что жадность в нем преобладает над всеми качествами),а теперь дошол до маразма из-за того что я не правильно трачу деньги(по его мнению)он стал мне выдавать маленькие суммы с указом что купить,меня это так обижает,я нивкоем случае не могу повысить на него голос ,разговаривать только тихо и жизнерадосно,что бы не портить ему настроение перед работой.Я дома готовлю,убираю,смотрю за ребенком ,вобщем весь быт и воспитание на мне .И я не понимаю почему он так комне относиться как к собаке есть крыша над головой и пожрать,а больше и не надо.Я так жить не могу,мне перекрывают дихание,он меня подавляет,если начинаю очемто высказываться он говорит типа того:ладно хватит.Мне жалко ребенка и я не могу жить в такой атмосфере и решится на розрыв тоже боюсь,куда я с ребенком на руках.Он говорит что хочет что бы у нас было все хорошо,но меняться нужно мне,а я уже не знаю как мне меняться,что ему надо ,я и так все приниси подай,а он царь и Бог потому что он зарабатывает,а я не могу выйти на работу пока,дите не скем оставить,часто болеет,на няньку не хватает.Может вы мне подскажите в чем проблема и как из этого выбраться??????????????
В глубине души я боюсь его потерять и так тоже не могу(мне очень психологически тяжело)
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.