Як змиритись з самотністю. Якщо так навіть станеться

Добрий день!
Не знала , як задати питання, щоб не виглядати жертвою чи що справді мене тригерить.
Справа в тому, що за все моє життя нормальних стосунків в мене не було, які б переросли у щось серйозне і можна було б створити сімʼю.
Видається так, що я хожу по замкненому колу .
Радію за інших, коли бачу щасливі світлини з весіль з народжень діток.
Але відчуття жалю за себе є.
Я не дурна, маю декілька освіт, я працюю, я маю цілі в житті ( амбітні, хоч батьки реалізувати допомагають ) але я стараюсь не менше.
Почала рік тому працювати над собою , пару основних комплексів вважаю, що непогано опрацювала .
Рідні бачать в мені позитивні зміни
Але от тема знайомств , збільшення кола хоча б друзів - для мене якась непідйомна
Кожне знайомство з чоловіком якесь фіаско.
Я намагаюсь уявити свій найбільший страх - страх залишитись одній і не мати родини і дітей .
Наче собі в голові про малювала, але це почуття пустоти нікуди не зникає.