Проблема яка мучить мене все життя..

Я хлопець приємної зовнішності 22 роки, неодружений, в мене проблема в спілкуванні яка мене вже конкретно "дістала" та я нічого неможу зробити. В школі мене ображали та знущались, в сім'ї вічно крики та якась тривога з малку і досі. Звідси все як на мене і бере початок. При спілкуванні я говорю тихо та через якийсь легкий страх(це з незнайомцями) як на мене це відлякує людей, ну я неможу з цим нічого зробити. Довгий час замічав, що хочу з похмурим лицем, намагався змінити як на мене вийшло це приховати. З людьми(незнайомими) почуваю себе некомфортно. Були випадки коли дівчата запрошували зустрітись та я відмазувався видуманими причинами.. Друзів дівчат у мене немає.. Мені подобаються деякі дівчата але своєю поведінкою я їх відлякую. В колективі я звісно не лідер(напевне це зрозуміло) і деколи коли мене пресують словами мені тяжко відповісти те що думаю.Ось ще один випадок: Сподобалась дівчина одна яка попросила передзвонити але я неможу це зробити(я цікавий знаю багато але при розмові нічого толком неможу говорить). Негативний досвід по телефонних розмовах з дівчатами я незнаю про що говорити, все крутиться в голові, і з голосом проблема. Коротше кажучи проблема велика у спілкуванні з людьми особливо з дівчатами. А колись в молодших класах в мене були друзі практично всі дівчата, до знущань. Я дуже хочу навчитись володіти собою та позбутись цього жаху, неможу собі уявити як це зробити самому без підтримки. Отож шановні психологи прошу у Вас допомоги у пораді. Напевне у Вас були спожі пацієнти, як Ви їм допомогали, з чого треба відштовхуватись. Живу в невеликому містечку шукав в неті контакти психологів з мого міста але незнайшов. Тому прошу поради у Вас!