Live:
Марта Калина
Марта Калина 25 minutes тому: «Добрий день Надя! Вам зараз неймовірно важко, і ви перебуваєте у відчаї через тягар хвороб та душевний біль. Не залишайтеся з цим наодинці, поруч є люди, які можуть вам допомогти. »
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 hours тому: «Доброго ранку Nadia Війна - це величезне випробовування для кожного. І одне з найскладніших - це відчуття страху та самотності, відчуття беззахисності та безпорадності, коли здає»
Марта Калина
Марта Калина 16 hours тому: «Добрий вечір! Дійсно, екстрапірамідні порушення безпосередньо можуть бути наслідком лікування шизофренії. Психологи цими питаннями не займаються. Цими порушеннями займається психіа»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: AmayaTala Age: 24

психологический кризис и потеря интереса ко всему

Мне 24. Девушка. Живу с родителями. Моя проблема заключается в том, что на протяжении можно сказать лет 20 я нахожусь «между» родителями. Очень строгий характер отца, переходящий в крайности, на который наложила отпечаток тяжелая болезнь, и мама, очень упрямая, тем не менее всю жизнь ему подчинявшаяся и наконец решившая все делать по-своему. Между собой они практически не общаются, только через меня. Если и общаются, то исключительно для того, чтобы поругаться. Ругаются напропалую, страшно, с такими оскорблениями иногда, что становится жутко. Когда в доме готовится два комплекта еды, и тебе необходимо в 24 года выбирать, что съесть, чтобы никого не обидеть – это страшно… А еще мне повезло, и я являюсь «счастливой» обладательницей гиперактивной совести. Я понимаю, что им обоим плохо, и что по сути оба хорошие люди, и я их все равно люблю, каждого по-своему. И я не могу просто все бросить и наплевать. Я себя просто съем из-за этого и всю жизнь буду винить за то, что не смогла быть хорошей дочерью. Это одна из причин, почему я не уйду. К тому же…. Мне банально некуда. Мое финансовое положение не позволяет снимать квартиру. Парня нет. С парнем отдельная история. Звучит хвастливо, но я вроде симпатичная девушка, но парни никогда толком мной не интересовались. Был один, но недолго. Мы остались друзьями. Тем, кто нравится мне, не нравлюсь я… Работа – не сказать, чтобы очень интересная, но это одно из немногих мест, где мне хорошо.
Я не знаю, что мне делать. По утрам мне хочется плакать. Я не понимаю, как мне решить все эти проблемы, и иногда мне кажется, что так будет всегда… Все это нарастает, как снежный ком и иногда я перестаю справляться. Просто не вижу выхода из ситуации. Единственным возможным вариантом мне представляется учиться, как волу, и работать. Но даже несмотря на такую установку, просто опускаются руки. Заметила за собой, что уже полгода, если не год, у меня пропал интерес практически ко всему, чем я увлекалась – танцы, испанский, вышивание (какие костюмы я делала), гитара… я все равно хожу в тренажерный зал и на танцы, стараюсь занять время. А в свободные вечера я просто сижу и тупо смотрю фильмы или сериалы... Выходные стараюсь проводить вне дома, но за это получаю очередную тонну обиды, что не провожу время с родителями… мне бы хотя бы научиться снова чего-нибудь хотеть и к чему-нибудь стремиться… мне было бы достаточно...помогите...
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?