Я незнаю шо мені робити

Доброго дня!

вмене сенсу немає жити далі.

Схоже, що Ви дуже прив'язані до чоловіка. Тому не дивно, коли його мобілізували, у Вас зник сенс життя. Ви в розпачі, а уява малює поганий сценарій майбутнього, завдаючи шаленого душевного болю, від якого хочеться позбутись за будь-яку ціну.
Наразі Вам конче потрібна підтримка і допомога.
Хто з рідних та близьких, можливо, друзів може бути поруч, щоби Ви змогли впоратись із шоком, а потім поступово повернутись до більш-менш повноцінного життя?

До речі, скільки років Ви у шлюбі?
Чи є у Вас діти?

Я незнаю шо мені робити

Спочатку, виговоритись і винести назовні усі свої почуття, усе, що болить. Психологу або тому, хто співчуває і готовий розділити з Вами емоційне навантаження.

В будь-якому разі завжди актуальною буде цінність Вашого життя(!) Те, заради чого Ви прийшли у цей світ(!)

Також, погляньте у цей бік - чоловікові зараз теж складно. Йому допоможе вистояти усвідомлення того факту, що Ви його любите, будете підтримувати і чекатимете. Хіба заради цього не варто жити далі?!

Ваш стан зрозумілий. Ви відчуваєте розпач, страх.
Дозвольте відчувати те, що відчувається. Течуть сльози – дозволяйте їм текти, це природна реакція на ситуацію.
У будь-якому разі перед Вами постає непросте завдання — знайти здорові способи підтримати себе та допомогти собі впоратися із ситуацією.
Важливо пам'ятати: Ви не одна сьогодні опинилася у такій ситуації. Соцмережі та коло знайомих можуть допомогти знайти тих, хто, як і Ви, переживає та чекає кохану людину з війни.
Необхідно зібрати в собі сили, вийти з драми. Обов'язково кажіть чоловікові по телефону: «Я чекаю на тебе, чекаю на тебе живим. І ти мусиш знати: у тебе немає інших варіантів». Говоріть чоловікові про те, щоб він завжди пам'ятав: на нього чекають додому.
Якщо Ви віруюча, моліться. Можна своїми словами. Молитва може бути тією, що йде із серця. Можна читати молитву "Отче наш", сходити до церкви, посилати щирі теплі побажання, поєднуватися з образом коханої людини всередині серця. І в ці моменти відчуватиме зв'язок на відстані. Молитва дає сили. А найважче, коли стрес, а ти нічого не робиш.
Скажіть чоловікові, що Ваша щоденна молитва завжди охоронятиме його, і він це має знати. Цю розмову він носитиме з собою, і вона грітиме, рятуватиме його, у важкі хвилини.
Зараз ВАШЕ ЗАВДАННЯ - ЧЕКАТИ. Не панікувати, а вірити всім серцем – повернеться. Багато чоловіків уже повернулися з війни живими. І ваш чоловік має шанс!
Не ховайте чоловіка, доки він живий! Ваше завдання, всупереч усьому, не впускати в себе ніяких страшних картинок, а тримати образ того дня, коли ви знову зустрінетесь.
Не читайте багато новин, краще попросіть близьких Вам повідомити основне. Замість новин, краще вчіться готувати нові страви до приїзду чоловіка, зв'яжіть йому шарф. Іншими словами – займіться корисними справами.
Зверніться за підтримкою до тих, хто може її надати, або психолога. Також корисно вести щоденник, виписуючи все, що всередині, щоб не тримати в собі.

Edited by author 21.08.2026 15:25

Доброго ранку Nadia
Війна - це величезне випробовування для кожного. І одне з найскладніших - це відчуття страху та самотності, відчуття беззахисності та безпорадності, коли здається, нічого неможливо змінити.
Але це не так. Навіть у найважчі моменти відчаю ми маємо вибір: поринути з головою у свої важкі переживання, чи все ж спробувати переключити себе зі стану відчаю на щось, що спершу трохи відволіче Вас від важких думок, а потім дасть можливість оговтатися і почати щось реальне робити задля допомоги собі та своєму чоловіку.
Задайтеся питанням, тільки дуже відверто та щиро, за кого, насправді, Ви сильніше переживаєте: за нього, чи за себе? Що Вас найбільше лякає в цій ситуації? Чому Ви маєте навчитися тепер? Якою повинні тепер стати? Адже, саме від відвертих відповідей може залежати, як швидко Ви зможете взяти себе в руки і оговтатися, щоб жити далі. Ваш чоловік живий і дуже потребує саме Вашої підтримки: Вашої рівноваги, Вашої віри в те, що з ним все буде добре, Вашої реальної допомоги, можливо, з пересилкою необхідних йому речей, продуктів, медикаментів...
Спершу Ваш чоловік буде ще в навчальному центрі, якщо не помиляюся, два місяці. Отже, цей час потрібно використати для того, щоб навчитися тримати себе в стані рівноваги. Бо саме Ви, як дружина, можете стати його ангелом охоронцем. Тоді, як перебування Вами в страхах та в тривогах не лише не підтримає його, а може завдати йому додаткової шкоди, позбавляючи його тої самої енергії любові, яка огортає в небезпеках і рятує життя.
Ви пишете, що "мені зараз хочеться собі нашкодити". Тому, щоб допомогти Вам з цим впоратися, підкажіть, будь ласка, чи були такі бажання раніше? І якщо були, то в якому віці? Що передувало таким бажанням? Чи почували Ви себе в дитинстві щасливою? Чи мали в дитинстві опору від батьків та підтримку?
Далі Ви пишете "вмене сенсу немає жити далі". Я правильно зрозуміла, Ви до шлюбу були дуже самотні і не почували себе захищеною? Чи мали Ви в дитинстві підтримку від батьків?
Повірте, ці питання не випадкові. Даючи на них відверті відповіді, Ви дасте можливість допомогти Вам, бодай, трошки розібратися в собі, а отже, послабити страхи, відчай і зменшити бажання собі шкодити.