Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю .
"Психіатр визначив що у мене високий рівень тривожності на фоні якого з’явилась депресія"
---
Ви приймаєте ліки? Як давно? Ваш стан покращився на фоні їхнього прийому?

"Я постійно мислю тільки в негативному ключі і порівнюю себе з іншими людьми."
---
Коли зявились ці думки? Вони були до встановлення діагнозу? Ваша тривожність пов'язана з цими думками?

"Підкажіть що мені робити?"
По- перше, дотримуватись призначеного лікування та порад лікаря ( це те,що Ви можете робити самі). По- друге, йти в терапію та досліджувати причини виникнення тривожності ( яка є причиною депресії) та шукати шляхи її подолання. І тут, дійсно, не важливий метод, в якому працює фахівець . Важливо знайти "свого" психотерапевта.

Відредаговано автором 22-12-2023 13:45:00

ПРОБЛЕМА ПОЗНАКОМИТЬСЯ ДЛЯ ОТНОШЕНИЙ, НАЧИНАЮ ВСЁ БОЛЬШЕ НЕНАВИДИТЬ ЖЕНЩИН.
---
Для меня, название темы , сразу обратило на себя внимание. " Проблема" существует как бы сама по себе, Вы ее не присваиваете , как будто она не Ваша. Дальше, из ваших ответов,становится ясным почему: виноваты все и вся( война,стереотипы, " бедность", а главное- женщины). Целые " простыни" пишете об этом. А с Вами все в полном порядке, Вы делаете , что можете. Это обстоятельства против Вас. И женщины:
"С раздутым чувством собственной важности, нарциссизмом, патологические лгуньи. Хитрые и расчётливые. А также хорошие добрые, но странные, религиозные, верящие в мистику разную. Также те, которые боятся рожать или не хотят детей. "

Ну и как Вы предполагаете ,при таком раскладе, можно Вам помочь? Дать координаты " приличной " девушки? Или указать место где они водятся?
Боюсь, что и в этом случае у Вас ничего не получится. Вы НЕ ЛЮБИТЕ женщин и эту " нелюбовь " транслируете", Вы её "излучаете ". Поэтому и не получается. Девушки чувствуют это.

Ситуация может улучшиться, если Вы поймёте,что сопричастны к той ситуации, которая сложилась. Что это не " тёмные силы" Вам мешают, а Вы сами влияете на свою жизнь. Вот тогда психолог сможет помочь, потому что мы работаем с человеком, а не с обстоятельствами или другими людьми.

Відредаговано автором 22-12-2023 12:31:57

Здрастуйте , Александр.
Вы не задали вопрос, а только описали ситуацию. Какую помощь Вы хотите получить от психологов?

Доброго дня, Maria.
Ваша бабуся права:не слід втручатися во взаємовідносини батьків. Це їх ОСОБИСТА справа. Вони дорослі люди й самі повинні вирішувати свої проблеми.
Ви впевнені, що батько хоче про це дізнатись? Особливо від Вас? Або що він вже не знає?
Якщо він Вам нічого не говорить, це зовсім не означає, що він ні про що не здогадується.

"Багато болі мені наробила тяжко на душі."
Ось з цим Вам потрібно до психолога, бо на мою думку, це не тільки про" зраду" батькові, а й про "зраду" Вам, коли вона поїхала, та взагалі про відносини з мамою . І не тільки з мамою, а й з батьком теж. Бо, не вирішенні питання в батьківській родині впливають на все подальше життя: вибір партнера, будування відносини в своїй сім'ї, виховання дітей та ін.

Вітаю.
"як доходчиво обяснити так щоб раз і назавжди що так не пройде."
---
Судячи з опису, "процес вистроювання границь " триває близько 1 року, а Ваши батьки поводять себе так з Вами 30 років. Тому,щоб вони зрозуміли " раз і назавжди " потрібно більше часу. Вони ще деякий час будуть випробувати Ваші " границі" на міцність, бо так звикли. Й те,що Вас інколи " пробиває"- це нормально. Наші близькі завжди роблять болючіше, ніж інші люди,тому що вони " ближче" до нас. Тому- продовжуйте тримати кордони.

"Були і інші обзивання"
---
Як Ви вважаєте, чому дорослі люди обзиваються? Що вони цим хочуть сказати? Вони тільки Вас обзивають чи ще когось?
Це не про те,що Ви- не ок. Це про них.
З ними - не ок.
Коли діти починають обзивати один одного? Коли щось йде не так, як вони хочуть або їх образили. Тому, може потрібно прослідкувати, що передує обзиваням?

"Відстоювання границь з позиції дорослого чи на рівні для них діє тільки коли вони більш менш в ресурсі"
---
Вони Вас чують, коли всі в " дорослій" позиції. А коли вони в "дитячій", то й поводитись з ними потрібно відповідно. Або Ви- в " дитячій", а вони в " батьківський "- теж консенсусу не вийде.

"Тому чим більше технік присічення обзивань буде в асортименті то буде краще."
---
Сама дієва техніка: попереджаєте, що якщо будуть обзивання, Ви підете. Вас обізвали- встаєте і йдете. Потрібно не тільки говорити, а й робити.

Здравствуйте, Анна.
"Он сказал, что поскольку мы не состоим в любовных отношений, то он боится, что кто то из парней появится в моей жизни и я в него влюблюсь и если бы я была его девушкой, то он бы меня не ревновал и нам нужно побыстрее стать парой"
---
Т.е. вам надо " переспать", чтобы он перестал Вас ревновать?
Как тот факт, что вы стали парой ,избавит его от страха Вас потерять? После секса с ним Вы автоматически утратите способность влюбиться в другого?
Ну, так себе объяснение ревности.

Иногда, когда кажется, то совсем не кажется. И,похоже, это уже не звоночки. Ревнивый мужчина= несчастная женщина.
Прислушайтесь к себе. Если сложно принять решение, 1-2 консультации психолога Вам в помощь.

Здравствуйте.
"Еще знаю ,что он практически каждый день снимает напряжение смотря порно ролики "
Почему он снимает " напряжение " не с Вами?
Вас устраивают сексуальные отношения с МЧ?
Если бы он пил каждый день для того,чтобы снять напряжение, как бы Вы к этому относились? А если пару раз в неделю?
Т.е как способ расслабиться, можно использовать и то и другое . Все дело в количестве. "Перебор" обычно приводит к негативным последствиям. И к тому же, существует много способов, кроме этого, как "снять напряжение ".

"знаю ,что для мужчин это нормально ,но меня прям коробит"
Мне показалось, что Вы делаете акцент на том,что " для мужчин это нормально " и поэтому стараетесь дотянуть себя до их " нормы", как то это принять, смириться. При этом, Вы ставите интерес другого человека выше своего. Вас " коробит", так зачем себя " ломать"? Зачем натягивать на себя чужую " норму"?. И если МЧ задает вопросы,честно ему рассказать,что Вам это не нравится.

"порно ролики я не могу запретить ему смотреть ,это важно для мужского здоровья"
---
Да,запретить не можете. Потому что он- взрослый, свободный человек и может делать все( в рамках закона), что считает нужным. А,не потому что, это важно для его здоровья. Для его здоровья важно не стрессовать, заниматься спортом,правильно питаться ,достаточно спать и иметь регулярный секс с девушкой.

Интересно, как выживали мужчины без ежедневного просмотра порно лет 20 назад? Может занимались сексом со своими женщинами?

Вітаю.
"Все прекрасно розумію, та признаю"
---
Думаю, що не " розумієте". Ви вважаєте, що РХП- це те,з чим людина може впоратись самотужки, вольовим зусиллям? Це- психічний розлад ,який потребує роботи з психологом * психотерапевтом), який на цьому спеціалізується, або психіатра.
Якщо вже зараз "почала погано себе почувати, і дуже схудла" та
"це не так легко, як здається почати їсти", та "не можу свої думки втихомирити і почати їсти,
як Ви плануєте "розібратися з собою"?

"Але мені подобаються компліменти людей, які кажуть, яка я худа."
Ви впевнені, що Вам говорять комплімент? Те,що Ви його так сприймаєте, не говорить про те, що так воно є. Цілком можливо, таким чином люди звертають Вашу увагу на те,що Ваша вага вже становить для Вас проблему. Бо фізично та психічно здорова людина буде відчувати стурбованість коли бачить дуже схудлу молоду дівчину.

Так,це не відповідь на Ваше запитання. Але, якщо не вирішувати Ваше головне питання( РХП), ситуація буде погіршуватися й питання стосунків відпаде самостійно, бо Вам стосунки взагалі не будуть потрібні.

Вам потрібна допомога спеціаліста з РХП чим скоріше,тим краще.

Купмпунофобія- це фобічний розлад. Він може бути як окремий ( доволі рідкий вид фобії) психічний розлад так й симптомом захворювання ( їх декілька). Для того, щоб визначити що це, потрібна консультація лікаря- психіатра.

Вітаю.
"Він багато вередує, кричить, плаче, вимагає все через сльози, не може почекати й хвилини",
"Він сором'язливий, гидливий",
"він не тактильний",
" В нього є страх ґудзика"
---
Це все є привід звернутися до дитячого психіатра. Особливо, останній пункт. Страх гудзиків називається кумпунофобія, який може бути симптомом якогось психічного захворювання.

"Её обида на меня, обида и упрёки каждый день звучат в моей голове, "
Вам не кажется, что это происходит как раз для того,чтобы Вы смогли " это пережить и отпустить?" Она как- будто говорит Вам:" Я вела себя так " плохо ", чтобы ты меня быстрее отпустила".

Да,сейчас Вам очень тяжело. Для того, чтобы принять случившееся, необходимо время. Постарайтесь сейчас быть к себе внимательнее, добрее, не отказываетесь от помощи близких. Пробуйте чаще удерживать внимание на реальном мире, ежедневных делах и ...горюйте.

Здравствуйте, Ирина.
Уход близкого человека, тем более мамы- это горе. И всё,что Вы сейчас испытываете- это нормально, т.к. идёт процесс горевания, так Вы переживаете утрату.
Сколько времени прошло после смерти мамы?

Существует такая версия, что наши родители, перед своим уходом, ведут себя как подростки " безобразно". Делают они это подсознательно, чтобы вызвать в своих детях негативные чувства:
"она стала так сильно меня раздражать абсолютно всем своими звонками, своей паникой по любому поводу, своим желанием привязать меня к себе ". И делается это для того, чтобы дети их легче отпустили, чтобы долго не горевали. Они так продолжают заботиться о нас.
Как Вы думаете, Ваша мама была бы счастлива , видя Вас в таком состоянии? Или она, все же, предпочла бы видеть свою дочь не страдающей так сильно?
---
Если прошло достаточно времени ( не менее 6 месяцев ), а боль меньше не становится, а бы рекомендовала Вам обратиться к психологу, потому что горевание может стать паталогическим., что приведёт к очень негативным последствиям как для Вас, так и для Вашего окружения.

Вітаю.
Дуже шкода, але як говорять " серцю не накажеш". Не має в людини такої кнопки, на яку нажмеш- й почуття з'являться. Тому, наврядчи, будь-які " дії " допоможуть, та " в неї щось там загориться"
---
Мені здалося, що Ви забагато нафантозували про відносини з дівчиною. Багато мрій, сподівань, очікувань. Тому зараз так важко від цього відмовлятися й визнавати що Вам відмовили.

Якщо дуже важко впоратись з почуттями, зверніться до психолога.

Здравствуйте.
Если рассмотреть хронологию:
- Вы знаете, что до встречи с Вами ваш муж смотрел порно( Вы к этому нормально относитесь), после встречи с Вами перестал ( ?), после того,как Вы стали жить в разных городах, он смотрел порно с вами( пока все хорошо), а потом Вы узнаете, что он смотрит порно с другими женщинами. Что Вы тогда почувствовали? О чем подумали? Это ревность? " задетое" самолюбие? Страх измены или ещё что то?

"не могу этот факт принять и все тут"
Сложно представить себе женщину, которая любит своего мужчину и одновременно " принимает " то, что он смотрит на других ( пусть даже "киношных" женщин) и получает при этом удовольствие .
Поэтому, думаю,вопрос не в Вас, а в той ситуации, которая сложилась. Может, нужно пересмотреть " нормы": то,что было до брака " нормальным", сейчас таким не является?

И, ещё , предлагаю Вам подумать над:
" У нас очень доверительные отношения"
Это действительно так? Ваше письмо говорит о другом.

Здравствуйте.
Это как-то Вам мешает?
Какой у Вас вопрос к психологам?