Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю.
"Я дуже відповідальна і як кажуть,занадто правильна в поведінці людина. Люди це бачать і перекладають на мене відповідальність"
Які негідники! Як ці злі люди це роблять? Ви в цей час при тямі? Чому не чините опір, навіщо берете? Не можете сказати "НІ"?

"Керівництво бачить, що я здатна багато тягнути і грузять, тиснуть щодня.." А я вся така " відповідальна "...беру й героїчно тягну, бо "тільки толкових людей напрягають". А я ж така " нормальна" жертва обставин ( чи по- життю?).
Навіщо показуєте що " здатні"? Що би що?

"На співбесідах обов'язки говорять дуже не конкретно....,тобто що захоче керівник те я маю робити."
Тобто, Вам на співбесіді говорять,що Ви повинні робити все,що Вам скаже керівник, Ви погоджуєтесь на це ....й винен роботодавець? Ви ж самі прийняли такі " розмиті " умови, так в чому справа?
А Ви не думали, що уточнювати умови праці, оплату та службові обов'язки-це Ваша відповідальність?

"З чоловіками так само - приваблюю лише лінивих та корисних, тому довгий час сама"
Ой, знову. На цей раз чоловіки не такі. Це ж не я їх обираю , це вони самі приваблюються.

Вся Ваша "відповідальність" стосується чого завгодно, тільки не Вашого життя. Ви не відповідальні за свої вибори, свої рішення, своє щастя. Таке враження, що Ви не розумієте, що Ви власниця свого життя й те,що в ньому відбувається залежить в більшій мірі від Вас ОСОБИСТО. Тому, "вправи для корегування поведінки" не допоможуть, бо це як взути взуття на 2 розміри більше ( або меньше): якийсь час протриматися можливо, але не довго. Потрібно " дорослішати " та виходити із стану " жертви".

Вітаю ,Viktoria.
Яку допомогу Ви хочете отримати від психологів ? Як Ви її бачите?
Сформулюйте питання ( запит).

Валерія, оскільки Ви всеж визнаєте,що:
"рішення віддати аж половину було імпульсивне і неправильне, тут є моя вина", спробуйте взяти її (вину) повністю на себя без усяких " але". Тобто, сказати собі:" Я відповідаю за те,що трапилось. Я це визнаю. Я вчинила імпульсивно, не подумавши про наслідки. Зараз мені дуже прикро. Я засмучена. Але, я повністю беру відповідальність за свій вчинок на себе. Я зроблю висновки з цього: бути більш стриманою, що інші люди не повинні відповідати моїм очікуванням, та т.д.
Й Пробачу собі. Бо я - людина і маю право помилятися.
Якщо вийде щиро все це собі сказати,думаю, повинно покращити.

Якщо легше не стане.
Цей хлопець, судячи з Ваших відповідей цілком Вас влаштовує. До цього випадку до нього не було претензій? То, може, слід його пробачити для першого разу?

Вітаю, Taty.
Ваш лист- це запит на терапію. Маю сумнів, що поради на форумі зможуть Вам допомогти змінити ситуацію . Бо, судячи з цього:
"Я постійно працюю над собою. Шукаю причину у собі. Намагаюсь дивитися на ситуацію під іншим кутом. Постійно себе перелаштовую так щоб було все ладно. Та вже немає сил себе ламати ."
"теоретичних знань " Ви маєте достатньо, але ж життя від цього краще не стає.
Тому, ще раз- Вам потрібна допомога, зверніться до психолога.
На мою думку, з розлученням не варто поспішати, можливо,ще є шанс зберігти сім'ю.

Доброго дня, Валерія.
"Хтo a цій cитуaції npaвий і яk mені бути з coвіcтю?"
Яка тепер різниця хто правий? Як це змінить ситуацію? Якщо я правильно зрозуміла, питання в тому,що Вам " обідно" та Ви хочете з цим щось зробити.
А як Ви хочете щоб було? Що повинно статися , щоб Ви перестали відчувати образу?

"Це відoбpaжaєтьcя нa нaшиx cтocунkax зapaз, aле він не poзуmіє чomу тak"
А як хлопець може зрозуміти що не так? Як він може зв'язати Ваш поганий настрій з грошима( Ви ж самі наполягли на тому,щоб він їх взяв)? Він мав здогадатися що Ви маєте плани на ці гроші, що вони вам потрібні? Тоді навіщо класти їх у кишеню? Вам не здається що Ваші дії не послідовні? Може, все ж хлопець тут ні до чого і образа не на нього?
Або,як варіант, відверто сказати йому про те ,що Ви ображені, прояснити ситуацію. Сказати ,що він не виправдав Ваших очікувань. Бо Ви сподівались,що він і далі "для mене" не буде "жaліти нічoгo", а Ви будете вкладатися " koли він дoзвoляє, aле це в cилу moгo бюджету тa moжливocтей". Та Ви не очікували, що він Вам "дозволить" розрахуватися і Вам дуже не подобається витрачати власні гроші.

А з совістю все гаразд. Це якраз вона підштовхнула Вас до цього вчинку, натякаючи, що вже час дорослішати, вчитись не тільки брати але й віддавати.

Здравствуйте, Саша.
"Так больно жить так всю жизнь."

Хорошая новость состоит в том, что " так" жить всю жизнь не нужно, можно по- другому. И в этом Вам поможет ( Бинго!)- терапия. В процессе терапии у Вас не появится грудь и попа ( хотя, как знать), но то,что Вы перестанете связывать свою " нормальность" и " полноценность" с размером этой самой груди и попы, вероятность очень велика. Научитесь принимать себя ( если Вы не видите правильный угол, это не значит, что его нет), чувствовать себя , определять себя как женщину не по отражению в зеркале, а по факту рождения и внутреннему самоощущению. Это ощущение рождается внутри Вас. Если бы все ориентировались на внешние признаки, не было бы трансгендеров.( наличие первичных и вторичных половых признаков не мешает мужчине идентифицировать себя как женщину и наоборот).
Но, для того,чтобы эти изменения случилось , надо будет работать.

"Если будет неадекватная реакция, значит будем прощаться уже точно"

Александр, с Вами УЖЕ попрощались. Если в дверь не пускают, Вам в окно зачем?
Может лучше к психологу?

Здравствуйте, Ника.
Я бы предложила Вам определить, что вас с мужем объединяет, какие у Вас с ним общие дела,интересы на сегодняшний день и как было раньше. Усиливать эту сторону, не концентрироваться на разногласиях и обидах. Попробовать не только говорить о том,что Вам не нравиться, а ещё и слушать, что не нравиться Вашему мужу.
Судя по письму, плохо в отношениях не только Вам, но и Вашему мужу.
Ваши отношения " болеют". " Лечите" их. Лучшее средство- семейная терапия или индивидуальная для Вас

Здравствуйте , Александр.
Хотя,вопрос Вы не задали , он( вопрос) звучал бы так?
" Что мне делать:написать с другого аккаунта и попытаться вывести на диалог. Либо прямиком к ней, внезапная встреча вживую.?"
Вы хотите это сделать чтобы что?

Вам необходимо "разобраться " в ситуации немедленно, потому что Вы не в состоянии эмоционально выдержать "плевок в лицо, явное неуважение"?
Как Вы думаете, почему поступок малознакомой девушки, поднял такие сильные переживания? В чем Ваша "точка боли": задетое самолюбие, чувство несправедливости, " я так старался ,а она не оценила, рухнули надежды и т.д?

Девушка поступила так , как посчитала лучшим для неё в данной ситуации. У неё точно для этого были свои мотивы: от " развода " на деньги до своих убеждений,как должен себя вести мужчина. В любом случае, заблокировать без объяснений- не взрослая позиция( либо злой умысел). И ,даже ,если девушка отреагировала на" Я ничего не сделал вообще", для неё -ничего никому не обяснять-это,скорее всего, нормально. Поэтому, догадываться, что она хочет или что Вы сделали не так, Вам прийдется очень часто в отношениях с ней.
Я думаю, нужно честно ответить себе на вопросы:
Зачем мне всё это? Я хочу здоровые отношения или " американские горки"?

"ЯК НАВАЖИТИСЬ ПІТИ ВІД ЧОЛОВІКА?"

Уявіть що вже від нього пішли. Як Вам нове життя? Подобається?

"но не могу..жду чего то"

Вероника, Вы и здесь от психологов чего-то ждёте? Надеетесь, что кто-то даст Вам
" нужный" совет?
Вам его уже дали- идите в терапию. Сейчас Вы живёте в фантазиях, надеетесь на чудо- такая себе детская позиция. Попробуйте взять ответственность за свое счастье на себя. Только Вы выбираете быть счастливой или продолжать получать " отрицательные эмоции ".

Здравствуйте, Вероника.
Мужчина женат? Или есть другое объяснение того,что вы встречаетесь раз в 2 недели и не афишируете "отношения"? То пропадает,то появляется , не отвечает на смс - тайный агент?

Мне жаль, но Вы не " В отношениях с мужчиной ", поэтому " ноль реакции". Я думаю, что он появляется с конкретной целью,получает то ,что хочет , и исчезает. И да, " ему нормально ".

" Как мне ему это донести?" Никак. Вы уже несколько лет встречаетесь в таком режиме, говорили ему о том , что Вам так не нравится - и? Ничего не меняется. А почему? Вы знаете ответ.
Нет каких-то особенных, волшебных слов, чтобы " донести " что- то другому человеку. Уверена,что мужчина все и так слышит, может даже понимает, что " оскорбляет " Вас, но менять ничего не хочет.

"Просто я вообще не понимаю что происходит у него в голове"
А Вам и не нужно это понимать , все и так видно- по ПОСТУПКАМ. Но, принять очевидное, мне кажется, Вы не готовы.
Может , лучше сначала понять, что происходит у Вас в голове, если
"реально на меня отрицательно влияет я постоянно в стрессе каком то ", а "Отпустить я его не готова".

"Как мне примирится с этим и вообще жить и быть такой в обществе?"

Я вижу два пути решения этого вопроса:
1-й- менять окружение, идти в общество,где все живут в роскоши, где Вы будете чувствовать себя комфортно. Туда где жить в роскоши нормально и это не вызывает " порицания " и "ненависти".

2-й- разбираться, что стоит за этой " любовью": когда она появилась и как развивалась. Какой Вашей части "всегда всего мало"? Кто хочет " больше больше больше"? Какая Вы без " роскоши "? И т.д.
И самый главный вопрос:
" Зачем Вам с этим "примириться ", чтобы что?

Думаю, что для решения Вашего вопроса лучше обратиться к психологу.

Здравствуйте.
То,что Вы считаете проявлением эгоизма молодым человеком, больше похоже на психологическую и эмоциональную незрелость. Но, для его возраста ( 18 лет), это ещё не является большой проблемой. " Дозревание " у мужчин начинается позже и длится дольше, чем у женщин. Вы хотите от парня " ответственных поступков и решений", но он не может Вас сейчас это дать. Сможет ли в ближайшем будущем? Возможно, да ( через 3-5 лет), а возможно всю жизнь так и будет " мальчиком", которому нужна " мама".

"Он тоже хочет жить вместе, когда мы были дома он всё время был со мной, нам было хорошо только вдвоём"
Мне кажется, что Вы оба очень сильно нуждаетесь в любви. И я сейчас не о любви мужчины и женщины, а о материнской. Т.е., это про тепло,поддержку,одобрение и принятие. А парень Вам именно это и дает. Похоже,что вы оба закрываете сейчас именно эту потребность. Пока Вы ее не закроете ( лучший вариант-работая с психологом), Вам будет очень сложно расстаться с МЧ.
На данный момент, молодый человек еще не партнёр, он не готов брать на себя свою долю ответственности за ваши отношения. Вы готовы " тащить" все на себе?

"экономлю на всём, ничего себе не покупаю, ем раз в 2 дня, у меня есть накопленные деньги."
Это не есть гуд. Это уже не про целеустремлённость. С этим уже пора к психологу.

Вітаю, Анна.

"Що в мені за психологічна проблема? "
На мою думку, це тревожність. Ви постійно перебуваєте в стані тревоги: коли не маєте грошей та коли вони є. Але коли їх не має, Ваша тревога не така велика, бо жити " в притик" Ви звикли, знаєте як це (" збираєте їх"). А ось коли зявляються гроші, більше якоїсь суми, тревога ( можливо, що мати гроші небезпечно) стає нестерпною і Вам необхідно позбутися " зайвих" грошей. Бо,тільки так Ви повертаєтесь в комфортні для Вас умови.
Причин у цього явища може бути багато: від трансгенераційної травми до ... "дитячої позиції"( дитина не може розпоряджатися грошима).
Якщо це Вам заважає та є бажання змінити ситуацію, терапія Вам в поміч .