Психология отношений

Мені 24 роки, заміжня 5 років , є дочка1.9р. Живемо у селі маємо невелике господарство. Менший брат чоловіка(25р) і свекор(50р) люблять пиячити, але ходять на роботу.мій чоловік не курить і не п\'є. Свекруха(47р)померла менше року тому. Хазяйка в домі тепер баба (73р) робить все як колись бо так треба.їсти окремо готуємо. Ми собі купуємо продукти окремо для себе а баба з мізерної пенсії годує і платить комуналку за свого сина та онука. Вічно плаче шо вони по пяні її обзивають і роблять шо хочуть і їй не дають грошей. ні копійки ніхто з них не дає. я не хочу за власний кошт їх утримувати і відокремилася. і достукатися до них неможливо за п\'янками. в кімнаті зробили гарний ремонт, купили кухонні меблі... новий холодильник, пральну машину(півавтомат бо води провідної немає), нову плитку газову. машину, трактор. а їм для покращення життя нічого не потрібно, їх влаштовує митися в тазіку, і жити з ссср ремонтом. з\'їхати можливості нема. я не знаю як з цим жити далі?

Зустрічалась з хлопцем 2 роки, були дивні відносини. Він хотів до хлопців, я ображалась, часто сварки. За період війни він змінився, став дуже добрим. Але одна сварка все змінила, і він сказав, хоче бути сам і до мене не хоче. Я його люблю, навіть дуже. Хочу зрозуміти його поведінку, і як я можу відновити відносини? Як себе повидити з ним. Як бути мудрішою. Взяти все у свої руки?

Доброго часу доби!
Знаходжусь у стосунках, які почались до війни. З початком воєнних дій в Україні мій коханий пішов у лави ЗСУ. Зараз знаходиться там же, слава Богу не в гарячих точках. Мені 38, йому 49. Обоє дорослі і маємо дітей.
Він досить сильна особистість, дещо гарячкуватий і активний, іноді якийсь авторитарний. Останнім часом дуже не на руку відносинам грає відстань. Почалися ревнощі. Чому не подзвонила як казала відразу після роботи? Чому була в мережі і не подзвонила? Чому була в подруги так довго?
На день народження моєї дочки (власне дитина в селі в батьків, бо я працюю і не можу бути з нею вдома) в гості до мене приходили подруги. Пішли додому і я ще спілкувалась в вайбері з дівчинкою, яка також чекає солдата. Наступного дня він мене заблокував…Ситуацію з’ясували довгими годинами розмов. При зустрічі (а вони в нас досить нечасті і догоджанні) просив пробачення…пройшло лише 2 дні, як він пішов, знову якась підозра, недовіра… чому ти вибрала спілкуватися з якимись «поляками» (люди, що повернулись з Польщі)? Чому ти з ними говорила, а мені лише смс написала….Ти не хочеш змінювати життя…ти собі вирішила що отак тобі нормально…
Це з останньої ситуації….як вгамувати цей вогонь, як вирівняти ситуацію в спокійне русло без претензій і недовіри…між нами відстань, і вечори чи вільний час я проводжу серед людей, бо інакше на самоті можна здуріти…якби ми були поряд вечори були б спільні і радісні….але ж така ситуація…війна…це просто неймовірно важко переживати і переносити(((