Танець батьківської провини та образи

На шляху до легкого і щасливого батьківства лежить величезний камінь спотикання - материнська провина. Багато мам знайомі з цим почуттям, і вони відчувають провину з будь-якого приводу, і це відчуття — постійний супутник їхнього батьківства. Олії у вогонь підливає суспільство, коли кожен намагається донести, що батько не справляється, робить не так добре і не так сильно старанно для дитини. I якщо раніше дітей приводили зі скаргами: «Зробіть з ним що-небудь», то зараз досить свідомі батьки приходять уже зі скаргами на себе: «Справа в мені, що я роблю не так, як правильно розставити межі, як зміцнити прихильність».

Причини материнської провини

Багато мам скаржаться на те, що помічають, як зриваються в сильному крику на дитину, порушують її межі, можуть вдарити в момент безсиля чи безпорадності. На запитання, чи просили вони вибачення в дитини за свій вчинок, відповідають, що просили. Діти простили, але самі батьки себе простити не можуть, бо завдали шкоди дитині. А згодом з’ясовується, що саму цю жінку била мати, і вона досі не може її простити, хоча її мати всіляко намагається загладити провину подарунками для неї чи для онуків.

Але якщо подивитися, як починає жити сім’я, коли жінка дізнається, що вагітна, або вже народила дитину, то ми побачимо багато роздратування. Їй доводиться обмежувати коло спілкування, звільнятися або йти у декрет, відмовлятися від звичного життя. 3 появою малюка матері доводиться стикатися з фізичним болем під час пологів, коли вона починає годувати малюка груддю, і їй боляче. Iнакше кажучи, материнство починається з роздратування, особливо коли до нього додаються безсонні ночі під крик немовляти. Малюка теж може дратувати, що за ним не так доглядають і йому щось не подобається, але сказати про це він ще не може, окрім як криком. I це цілком природно, але суспільство цього не приймає.

Емоційне вигорання у мам — теж поширена історія: коли мати намагається одна впоратися з дитиною, яка захворіла, у якої ріжуться зуби, колики, і не спить цілі добу, а потім утомлена і безпорадна зривається в крик — і після цього не може себе за це простити. I якби це почуття роздратування було легалізованим — нормально відчувати роздратування і злість на дитину, то, можливо, ця мати подбала б про себе заздалегідь: попросила б подруг, бабусь чи няню, щоб трохи відпочити. Адже одне із завдань мами — забезпечити коло підтримки для себе, а не йти в провину за те, що розсердилася на дитину. Такі самі почуття виникають і в дитини, коли вона злиться на маму — вона відразу йде в провину.

Наслідки провини та образ на батьків

Провина перед власною дитиною пов’язана з образою на власних батьків. Ті діти, яких били батьки або, навпаки, зазнавали емоційного насильства, у дитинстві дають собі обіцянку, що своїх дітей вони бити не будуть. Вони вже носять ідеальний образ матері чи батька в голові, щоб хоч яксь себе захистити і дати собі відчуття контролю, якого на той момент у них не було. I ось цей образ живе все життя аж до власного батьківства. Виросла дитина, ставши батьком, сама починає стикатися з тими ж проблемами, що й її батьки з нею.

Коли її діти починають перевіряти межі на міцність непослухом, істериками, перша реакція дорослого — це злість, а друга — провина перед дитиною. Бо образа на своїх батьків ще свіжа, і ця людина ще не простила своїх батьків і перебуває в антисценарії, не знайшла способу розмістити злість між дитиною і батьком.

Цикл насильства та провини

Буває навпаки: коли батько ніколи не чинив жодного насильства щодо дитини, але й не виховував її. Батько не ставить жодних меж, щоб не вчиняти насильства. Але тоді дитина стає насильником у сім’ї, від поведінки якого страждають батьки. Коло замкнулося: провина й образа глибоко проникають у відносини батька і дитини, не дають розгледіти в малюкові його потреби і прохання та знайти екологічний спосіб реагувати на це.

Як бачите, наше батьківство безпосередньо залежить від нашого досвіду бути дитиною. Якщо в нас накопичилося багато претензій і невиражених образ на наших батьків, то в дорослому житті в нас можуть виникнути труднощі з установленням меж і розміщенням почуттів і емоцій всередині сім’ї.

Людмила Кузьменко

Останнє редагування 20-06-2026 в 21:28 за Києвом