Бути присутнім в своєму житті
Особистісне зростання та корисні поради Самопізнання
У статті
Можна сидіти навпроти людини, уважно слухати її слова, кивати, відповідати — і водночас не бути з нею в контакті. Можна обіймати когось і не відчувати близькості. Можна навіть залишатися наодинці із собою, але не помічати власних почуттів, бажань і тілесних відчуттів. Що ж дозволяє нам бути присутніми?
Роль автономної нервової системи та відчуття безпеки
Полівагальна теорія Стівена Порджеса пропонує подивитися на це через роботу автономної нервової системи. Одна з її центральних ідей полягає в тому, що наша здатність до соціальної взаємодії пов'язана з тим, наскільки безпечно ми почуваємося. Коли нервова система сприймає ситуацію як загрозливу, увага мимоволі спрямовується на захист. І тоді ми можемо почати контролювати, передбачати, аналізувати, завмирати або прагнути дистанції. І для живої зустрічі з іншою людиною залишається значно менше простору. Ми ніби присутні фізично, але значна частина нашої уваги зайнята питанням: «Чи безпечно мені тут?»
Присутність потребує не лише уваги, а й достатнього відчуття безпеки.
Парадокс присутності та корегуляція у стосунках
І тут виникає цікавий парадокс. Ми часто думаємо, що спочатку повинні навчитися бути присутніми, щоб побудувати добрі стосунки. Але іноді саме досвід стосунків, у яких нас не оцінюють, не кваплять і не намагаються змінити, допомагає нам поступово повертатися до присутності. Через голос іншої людини. Через її погляд. Через можливість мовчати, не втрачаючи контакту. Через досвід того, що поруч із кимось можна залишатися собою. У полівагальній теорії цей процес пов'язують із корегуляцією — взаємним впливом людей на стан нервової системи.
Що означає бути присутнім у контакті
Бути присутнім — означає не просто відчувати себе, а помічати, що відбувається зі мною у зустрічі з тобою. Як змінюється моє дихання, коли ти наближаєшся? Що відбувається з моїм тілом, коли я відчуваю твою увагу? Чи можу я залишатися собою, коли ми не погоджуємося? Чи можу я відчувати одночасно і себе, й іншого?
Присутність — це не стан постійного спокою. Це можливість залишатися в живому контакті з тим, що відбувається, не втрачаючи себе. І, можливо, одна з найважливіших речей, які ми отримуємо в терапевтичних стосунках, — це досвід присутності іншої людини, поруч із якою поступово стає можливим більше власної присутності.
