ДИТИНА-ІНТРОВЕРТ: делікатний підхід

Напевно, ви не раз чули цей термін - інтроверт, адже цікавість до психології в нашому суспільстві істотно виросла, і тому батьки намагаються дізнаватися про виховання і особистісні особливості дітей якомога більше. І вони абсолютно праві, адже чим краще вдається розуміти дитину, тим легше і приємніше складаються стосунки з нею, не перетворюючись на важкий «виховний процес».

Що ж таке «інтроверсія»? Це аж ніяк не патологія, не ознака того, що з дитиною «щось не так», а просто особливість психіки, при якій емоції, інтереси, переживання спрямовані переважно всередину, вглиб себе, а не «в світ». Такі діти немов заряджаються зсередини, і для гарного самопочуття і настрою їм не потрібна компанія - скоріше навпаки.

Інтроверсія не успадковується від батьків - тато і мама можуть бути зовсім іншими; і з плином часу ця властивість практично не змінюється. У чистому вигляді, на всі 100% интроверсія проявляється не часто, але переважання спрямованості всередину або зовні практично завжди досить легко визначити і помітити.

Такі діти мають дуже гарний, яскравий і об'ємний внутрішній світ, ось тільки вхід туди не просто обмежений для більшості, він - «стороннім В», як сказав би Вінні-Пух.

Питання про те, чи нормальна така поведінка, виникає в нашому соціумі тому, що приблизно три чверті його складають все ж екстраверти - люди товариські, відкриті світу, які прагнуть налагоджувати контакти один з одним, які страждають від самотності.

На їх фоні інтроверт виглядає дивною істотою - але ж насправді интроверсія і екстраверсія не гірше і не краще одна за одну, вони просто існують в світі, як світлий і темний колір волосся: і те, і інше - цілком природно. Більш того, дискомфорт для інтровертів наш світ створює лише тому, що їх менше. Якби все було навпаки, то як раз товариські і розкуті екстраверти виглядали б незвично.

Які ж ознаки інтроверта?

·      малюк віддає перевагу самотності з раннього віку, не прагне відразу ж бігти грати з іншими, особливо в новому місці або з незнайомими дітьми;

·      йому не нудно з самим собою, він прекрасно вміє себе зайняти і придумує собі розваги, граючи в цікаві ігри, для яких йому не потрібні партнери: ляльок і ведмедиків буде цілком достатньо, і участь батьків потрібна далеко не завжди;

·      він чітко обмежує своє коло спілкування довіреними особами, впускаючи в свій світ людей не відразу і обережно: крім мами і тата, це може бути ще буквально кілька людей, до яких дитина добре ставиться, а от компанії решти світу він не прагне без потреби;

·      в дитинстві у нього не буде ватаги приятелів, зате буде один або два вірних, кращих друга, які часто залишаються його близькими людьми на все життя;

·      залишитися з малознайомою людиною, поки батькам треба кудись відлучитися, або піти до ледь знайомої людини «на ручки» такій дитині дуже важко. Вона може активно протестувати і плакати, або тихо страждати - в залежності від темпераменту. Але, так чи інакше, їй це дуже дискомфортно в будь-якому віці, а не тільки в ранньому дитинстві;

·      від галасливих компаній, занадто активних і багатолюдних розваг така дитина явно втомлюється, починає вередувати, проситься додому і ніколи сама не просить повесті її, скажімо, в розважальний центр «потусуватися» з чужими малюками, - ну а опинившись в такому місці скоріше не отримує задоволення, а просто терпить свою присутність там;

·      дитина може дуже глибоко переживати те, що вам здасться «дрібницями», ображатися, тонко відчувати чужі емоції - при цьому ви навіть не завжди про це дізнаєтеся;

·      але якщо малюк вам довіряє і його щось сильно хвилює або цікавить, він може довго і докладно розмірковувати на важливу для себе тему;

·      часто, завдяки вмінню глибоко відчувати і переживати навколишню дійсність, такий малюк може мати художні, музичні або літературні здібності;

·      ці діти зазвичай куди більш спокійні, ніж екстраверти, нерідко їм досить легко вчитися в силу посидючості та вміння добре повводитися;

·      вони здатні здорово розбиратися в таких заняттях, що вимагають вдумливості і посидючості - конструктор, пазли або моделювання;

·      зате інтроверту дуже непросто даються виступи на публіці. Наскільки непросто, ви переконаєтеся після першого ж віршика на ранку в дитячому саду;

·      в школі буде та ж сама історія: вдома він розповідає вам матеріал на 12 балів, а в класі рота не може розкрити у дошки, хоча письмові роботи зазвичай робить блискуче (принаймні - значно краще усних відповідей).

Інтроверт ваш малюк чи екстраверт, ви побачите дуже рано. Вже після року, коли дитина починає ходити, активно досліджувати світ і контактувати з людьми, почнуть проявлятися особливості її поведінки. Про дітей до року сказати що-небудь певне буває складно, адже коло їх спілкування зазвичай обмежене лише членами сім'ї. До того ж з 7-8 місяців і до року у більшості дітей триває період розпізнавання своїх і чужих, коли психіка стає досить «дорослою», щоб навчитися їх розрізняти, і будь-які нові контакти можуть стати проблемою не через інтроверсію, а просто в силу вікових особливостей. Але явно проступають риси інтроверсії тоді, коли малюк буває змушений активно взаємодіяти з соціумом: відправляється вперше в розвиваючі групи, дитячі садки, на свята, тобто з 2-3 років.

Як же виховувати дитину-інтроверта? Тут є кілька важливих моментів, які дозволять зробити дитинство малюка і ваше спілкування з ним комфортним:

Ø допоможіть дитині зрозуміти свої особливості і повірити, що вона має право бути саме такою, і її - саме таку - люблять!

Ø не змушуйте малюка вступати в будь-які контакти, коли він того не хоче, не примушуйте вітатися, грати з іншими дітьми, щось про себе розповідати. Замість цього дайте йому час освоїтися, поспостерігати - і подайте приклад: назвіть іншим своє (а не його) ім'я, поцікавтеся, що всі роблять і т.д.

Ø давайте дитині можливість відпочити від спілкування: якщо він 5 днів в тиждень відвідує садок - хоча б на вихідних надайте можливість побути наодинці з собою, а після шкільного року відправте краще до бабусі в село або на дачу, а не в дитячий табір;

Ø не створюйте ситуацій, що фокусують всю увагу на дитині, що ставлять її в центр подій. Якщо ж це неминуче (наприклад, у малюка день народження) - організуйте невелику теплу компанію знайомих дитині друзів з творчими конкурсами, де кожен зможе проявити свій талант;

Ø завжди готуйте малюка до важливих подій і тим більше змін завчасно: дайте йому налаштуватися, обміркувати, звикнути до думки про те, що щось зміниться або трапиться;

Ø не перевантажуйте дитину заняттями так щільно, щоб в її розкладі не залишалося «часу для паузи» - перепочити, розслабитися, залишитися наодинці з собою;

Ø поважайте територію дитини і її особистий простір, не розпоряджайтесь її іграшками та речами безцеремонно і без дозволу. Майте на увазі, що інтроверти часто прив'язуються до речей, і дому, тому переїзд або навіть втрата улюбленої іграшки, особливо пам'ятної, для такої дитини може бути великим потрясінням, і їй буде потрібна допомога й підтримка.

Ø обов'язково виділіть дитині «особливу територію»: кімнату або хоча б її частину, адже їй потрібно своє власне «місце сили» і відпочинку (і не примушуйте ділити цей острівець з братами і сестрами - у інтроверта має бути хоч якийсь притулок).

Іноді, не розуміючи подібних особливостей і нюансів, батьки можуть наробити помилок у вихованні, травмуючи свою дитину. Особливо часто так трапляється з батьками, які є вираженими екстравертами, та ще й мають холеричний, вибуховий темперамент і безапеляційний, нетерплячий характер.

Що ж можна зробити не так, виховуючи інтроверта?

• Не приймати його право бути таким, як він є, постійно підкреслювати його несхожість на інших, порівнювати з іншими не на його користь, переконувати в тому, що «так неправильно». Тим самим батьки демонструють малюкові, що не люблять його таким, як він є, не приймають його беззастережно.

• Саркастично жартувати над його особливостями, висміювати їх - це не той випадок, де можна іронізувати. Особливо «вдалі» жарти він буде пам'ятати з образою все своє життя.

• Ламати вашу дитину, намагатися зробити її «такою, як усі» силою. Якщо ви думаєте, що особистісні особливості можна «відрихтувати» або досягти подоланням, немов в спорті, і багаторазовими спробами «вийти із зони комфорту», ​​проекспериментуйте спочатку на собі. Наприклад, попросіть у шефа надбавки, заспівайте пісню на міській площі або киньте курити, записавшись в «клуб залежних» - і відчуйте себе на його місці.

Однак бувають ситуації, коли особистісні особливості дитини дещо виходять за рамки допустимої норми - коли інтроверсія є станом на межі норми і проявів розладів аутичного спектру. Якщо вас щось турбує, краще проконсультуватися з фахівцями – неврологами й психологами. При необхідності дитина отримає своєчасну допомогу, а ви - інформаційну підтримку. Якщо ж все в порядку, вам буде простіше позбавитися від сумнівів на тему «чи все в нього нормально».

Любіть свою дитину і приймаєте її щиро, всією душею - тоді вона буде розкриватися вам назустріч, немов квітка. Інтроверти - глибокі натури, вони надійні і постійні, а головне - нерідко наділені великими талантами, і зможуть знайти себе у багатьох сферах життя, якщо з дитинства відчули підтримку сім'ї.

З повагою, Наталя Царенко, сімейний і дитячий психолог-практик.

Опубликовано 2020-09-05 в 22:17:44