Діти батьків алкоголіків

Формування особистості зумовлені не лише віковими особливостями розвитку, а й соціальним середовищем і обставинами. Головним соціальним осередком дитини є сім’я, де задовольняються її основні потреби: як матеріально-побутові, так і потреби в емоційній підтримці та прийняті, в симпатії.

Але є діти які входять в „групу ризику” – це діти батьків хворих алкоголізмом. По алкоголізації та цілому ряду емоційних та фізичних порушень ці діти перші в „групі ризику”. Неспроможність батьків виступати повноцінним зразком відповідальної поведінки та відхилення від функцій соціального контролю за дитиною призводить до порушень у розвитку дітей:
нервово-психічного дискомфорту, спотворені моральні уявлення, породжують стресові стани, призводять до неврозів, замкненості, уповільненого психічного розвитку.

Алкоголізм – це прогресуючий патологічний процес, який змінює не тільки залежну людину, а і її оточення.

Наслідки залежності впливають на формування особистості та її подальше життя. Для того, щоб пережити непослідовність та непередбачуваність в поведінці дорослого, дитина обирає для себе властиві тільки її засоби захисту, якими і користується все подальше життя. Наприклад, немає чітко обмеженого особистісного кордону – де починаються „інші” та закінчується власне „Я”. Такі діти як правило стають созалежними, їх інтереси ігноруються, а усвідомлення себе як особистості відсутнє.

З кожним роком дитині стає все важче і важче жити в родині, в якій п’є хтось із батьків. Період раннього дитинства минув - коли його батько був „найсильнішим”, а мати „найпривабливішою”, нерозуміння що п’яний дебош батьків це сором.

В віці восьми-десяти років дитина починає критичніше відноситися до своїх батьків. Вона ще любить батьків безумовно і прагне ними пишатися. А з іншого боку, дуже важлива точка зору однолітків. І ось виникає закрита сімейна система. Основні правила сімей алкоголіків:
- Не довіряй!!!
- Не смій казати про справжні проблеми!!!
- Не смій відчувати!!!

Жорсткі правила родин алкоголіків та постійна необхідність захищатись, „зберігати обличчя” затримують розвиток спонтанності, криативності та не дозволяють дитині отримувати задоволення від життя. В таких сім’ях дитина стає „маленьким дорослим”, бере на себе відповідальність та контроль за ситуацією. Вона не має можливості розслабитись, навчитись сприймати світ в усіх барвах, навчитись грати.

В більшості випадків, родини в яких є алкоголік, позбавлені необхідних соціальних контактів. Для участі в розвагах та інших заходах може не вистачати матеріального забезпечення. Діти соромляться приводити додому товаришів та друзів через присутність п’яної людини, також це може бути заборонено. В родині алкоголіка не прийнято приймати гостей, що не мають алкозалежності, через страх осуду.

Як відрізняється созалежні та здорові стилі поведінки:

В атмосфері сім’ї, де панує страх, напруга, тиск та сварки, потреба дитини в любові, захисті та фізичному догляді залишається незадовільною. У відсутність приклада нормальних стосунків дитина виростає деформованою особистістю.

Для того, щоби вижити в несприятливих умовах дитина обирає для себе деякі ролі:
• Сімейний герой (відповідальний). Це як правило найстарша чи єдина дитина в родині. Вона бере на себе відповідальність дорослої людини та опіку над молодшими братами та сестрами, виконує сімейні обов’язки, які ігнорують батьки-алкоголіки. В школі з такою дитиною немає проблем. Подорослішавши „сімейний герой” як правило стає відданою нещасливою людиною „трудоголіком” (має психічні травми) чи навпаки досягає дійсно дуже багато, але потребує постійного визнання своїх заслуг.
• Загублена дитина (пристосуванець). Роль дитини пасивна, її не видно та не чутно в домі. Вона не бере на себе відповідальність, підкорюється вказівкам та пристосовується до обставин, що склались. Ставши дорослою, така людина неспроможна будувати кар’єру та тривалі стосунки з іншими людьми.
• Сімейний талісман (миротворець). Дитина – сімейний талісман, завжди уважний та турботливий, намагається допомогти у вирішенні конфліктів між батьками, зберегти мир та злагоду. В дорослому віці людина обирає професію пов’язану з опікою над хворими, або турботою про інших – адвокатура чи суспільна робота.
• «Цап відбувайло». Для своєї родини ця дитина є катом та джерелом постійного неспокою, вона приймає на себе провину за труднощі, які виникають через батьків-алкоголіків. Для всіх ця дитина є причиною алкоголізму батьків. Оскільки приниження та неприємності є головною складовою життя дитини в родині, то і за межами сім’ї ця дитина залишається в цій ролі. Ставши дорослим „цап відбувайло” надалі зазнає труднощі у відношеннях із суспільством та законом.

Бажання мати турботу та повагу із сторони алкозалежних батьків пригнічує дитину, не дає змогу відчути всю гамму почуттів. Як правило, обіцянки в родинах алкоголіків не виконуються. І не має значення родина заможна чи бідна. Дитина відчуває обман з боку батьків, розчаровується в їх ставленні до себе. Згідно з сімейною традицією, все тримати у секреті, діти не мають змоги розповісти своїм батькам про свої труднощі та тяжкі почуття. Вони відчувають образу, біль, провину, але відчуття радості їм не відоме. Подорослішавши вони, не мають довготривалих емоційно-залежних стосунків, передчуття розчарування не дозволяє довіряти іншим в спілкуванні та стосунках. Незважаючи на інфантилізм, незрілість у відношеннях із ровесниками, діти алкоголіків вимушені рано ставати дорослими. Ці діти відчувають відповідальність не тільки за своє життя, але і за життя батьків.

Батьки що п’ють потребують для себе фізичної та емоційної підтримки. Дитина вимушена вислуховувати та підбадьорювати своїх батьків, робити їх життя більш зручним та комфортним. Такі діти беруть на себе батьківську функцію, прикриваючи дезорганізацію сімейного життя. Але надалі вони на підсвідомому рівні починають розуміти, що у них не було чогось важливого, головного. В дорослому житті така людина бореться за право володіти тим, чого була позбавлена у дитинстві – уваги, любові, дитячої радості. Але це – боротьба. Дитина алкоголіка не приймає щастя задарма, з легкістю та привілеєм. Насолода життям не для неї.

Діти алкоголіків:

• Намагаються визначити, що таке норма.
• Не вміють доводити розпочату справу до кінця.
• Брешуть в ситуаціях, коли можна сказати правду.
• Звинувачують та осуджують себе.
• Мають труднощі в переживанні радості та щастя.
• Ставляться до себе дуже відповідально і серйозно.
• Стикаються з труднощами в спілкуванні та налагоджені контактів та стосунків.
• Підозріло відносяться до змін, які не можуть контролювати.
• Постійно шукають визнання та підтвердження своїх досягнень.
• Їм здається, що вони особливі, не такі як всі інші.
• Мають велику відповідальність чи навпаки безвідповідальні.
• Лояльні з шкодою для себе.
• Імпульсивні.
• Відчувають почуття провини, коли захищають свої інтереси і тому часто поступаються іншим.
• Відчувають страх перед іншими, а особливо перед людьми, які мають владу.
• Відчувають страх перед чужою злістю та скандалами.
• Мають домінантну поведінку жертви.
• Дуже бояться розлучень та втрат.
• Бояться проявляти свої почуття.
• Легко піддаються залежності чи знаходять собі залежних партнерів.

Дитина батьків алкоголіків постійно живе в напруженні, стресі, хаосі та непередбачуваності, страждає її самоцінність. Дитина завжди бореться за психічне виживання. Цим дітям потрібна допомога в прагненні знайти своє місце в житті, побудові взаємовідшень з оточенням. Їм необхідно надати можливість реалізувати себе та відкрити свої здібності та таланти, допомогти відчути свої кордони та ідентичність .

Додаток Ви созалежна особистість, якщо:

• Вам важко відрізняти свої думки від думок іншої людини ( ви несете відповідальність за думки інших).
• Вам потрібна увага та схвалення інших, щоб почуватися краще.
• Відчуваєте занепокоєння, коли у іншої людини „проблеми”.
• Догоджуєте іншим, на перекір своїм інтересам.
• Не знаєте на справді чого бажаєте, в чому маєте потребу.
• Впевненні, що інші повинні задовольняти ваші бажання та потреби.
• Інша людина знає, що краще для вас.
• Ображаєтесь, відчуваєте невпевненість, якщо все їде не так, як вам бажається.
• Робите вигляд, що з вами нічого поганого не відбувається, навидь якщо це не так.
• Концентруєте свою енергію на інших людях та їх щасті.
• Намагаєтесь доказати іншім, що вас повинні кохати.
• Не вірите у змогу піклуватися про себе.
• Довіряєте всім.
• Плачете, щоб отримати те, чого бажаєте.
• Ідеалізуєте інших, та зневірюєтесь, коли людина не відповідає вашому „ідеалу ”.
• Для того, щоб отримати те, що вам потрібно починаєте „канючити”.
• Вам здається, що інші люди в вас незацікавлені.
• Зазнаєте труднощів на одинці.
• Звинувачуєте себе, коли не можете впоратись із завданнями.
• Вважаєте себе поганою людиною.
• Боїтесь відмови від іншої людини.
• Боїтесь помилок.
• Вважаєте себе „жертвою” обставин, що склались.
• Відчуваєте нестерпне бажання подобатись всім.
• Дозволяєте іншим вас ображати.
• Не вірите в себе та в прийнятті рішення.
• Маєте прагнення займатися будь-чим, аби відвернути увагу від роздумів.
• Вам не від кого, та ні що не потрібно.
• Обставини, що склались – чи гарні чи погані, все „або біле або чорне”.
• Брешете, щоб захистити себе та близьких.
• Відчуваєте страх, образу або злість, але не показуєте своїх почуттів.
• Вам важко мати емоційно близькі стосунки з іншими.
• Вам важко спонтанно розважатись та діяти.
• Намагаєтесь не пред’являти вимоги до інших.
• Відчуваєте занепокоєння, нерозуміючі його витоків.
• Відчуваєте незадоволення від роботи, їжі, справ.
• Занепокоєні тим, що вас можуть покинути.
• Почуваєте себе «втопленому» у взаємовідношеннях.
• Вам здається, що потрібно маніпулювати, примушувати, благати інших, для того, щоб отримати те, що вам потрібно.
• Керуєтесь почуттями іншої людини.
• Боїтесь власного гніву.
• Відчуваєте безсилля змінити себе та обставини.
• Вважаєте – я змінюсь, коли зміняться інші..