Дитина не слухається, замикається або тривожиться. Як арттерапія допомагає краще зрозуміти її переживання

Іноді батьки помічають, що дитина стала більш дратівливою, часто плаче, відмовляється виконувати ззвичайні прохання, уникає спілкування або сильно хвилюється через ситуації, які раніше не викликали труднощів. У такі моменти поведінка дитини може здаватися незрозумілою: «Вона просто не хоче слухатися», «Навмисно робить навпаки», «Не хоче нічого розповідати». Проте за зовнішньою поведінкою нерідко стоять емоції та переживання, з якими дитині поки складно впоратися самостійно. Саме тому в роботі з дітьми важливо не лише коригувати поведінку, а й намагатися зрозуміти, що за нею стоїть.

Коли батьки звертаються по допомогу?

Запит на консультацію може виникнути з різних причин. Найчастіше батьки розповідають про:

• Емоційні спалахи та труднощі з поведінкою. Дитина часто плаче, сердиться, протестує, стає надмірно впертою або, навпаки, починає уникати спілкування та усамітнюватися.
• Складнощі адаптації. Початок відвідування дитячого садка, школи, зміна класу, переїзд, поява нового колективу чи інші зміни можуть викликати у дитини сильне напруження.
• Тривожність і страхи. Це можуть бути страх темряви, самотності, розлуки з батьками, нових людей або ситуацій. Іноді дитина сильно переживає навіть перед звичайними для дорослого завданнями чи подіями.
• Труднощі з увагою та саморегуляцією. Дитині може бути складно зосередитися, чекати, приймати відмову, дотримуватися правил або пояснити словами, чого саме вона хоче.

Важливо пам'ятати: сама по собі така поведінка ще не говорить про причину труднощів. Завдання психолога — разом із батьками розібратися в ситуації та визначити, яка допомога може бути корисною саме цій дитині.

Чому дитині буває складно розповісти про свої почуття?

Доросла людина може сказати: «Я хвилююся через нову школу», «Мені образливо», «Я боюся, що в мене не вийде». У дитини ще може не вистачати відповідного емоційного словника та досвіду, щоб так само точно описати свій внутрішній стан. Тому переживання часто проявляються не словами, а поведінкою.

• Тривога може проявлятися сльозами або відмовою.
• Перевтома — дратівливістю та спалахами.
• Невпевненість — униканням нового завдання.
• Образа — замкнутістю або небажанням контактувати.

Це не означає, що будь-яка складна поведінка обов'язково має приховану психологічну причину. Але поведінка дитини може бути важливим сигналом, який варто спробувати зрозуміти. Саме тому тиск, постійні докори або вимога «пояснити нормально» не завжди допомагають. Спочатку дитині може бути необхідно відчути безпеку та отримати інший спосіб виразити те, що вона переживає.

Що батьки можуть робити вдома?

Батьки можуть підтримати дитину й у повсякденному житті. Для цього не потрібні спеціальні психологічні техніки.

• Помічайте, що стоїть за поведінкою. Якщо дитина вередує або відмовляється щось робити, спробуйте подумати, що могло передувати цьому: втома, перевантаження, страх, образа чи зміна звичної ситуації.
• Допомагайте називати емоції. Можна сказати: «Ти зараз дуже злишся», «Схоже, тобі страшно», «Ти засмучений, бо не вийшло». А потім запитати: «Я правильно зрозуміла?»
• Не з'ясовуйте стосунки під час сильних емоцій. Коли дитина плаче або дуже сердиться, спочатку важливо допомогти їй заспокоїтися. Поговорити про причину можна тоді, коли емоції стануть менш інтенсивними.
• Додавайте творчість у повсякденне життя. Запропонуйте разом намалювати настрій, страх або місце, де дитині спокійно. Не оцінюйте малюнок і не намагайтеся його розшифрувати — краще запитайте: «Розкажи мені про свій малюнок».
• Помічайте маленькі успіхи. Важливо звертати увагу не лише на небажану поведінку, а й на моменти, коли дитина змогла попросити про допомогу, заспокоїтися, домовитися або висловити свої почуття словами.

Якщо труднощі тривають тривалий час, посилюються або заважають дитині навчанню, спілкуванню чи повсякденному життю, варто звернутися за консультацією до дитячого психолога.