Міфи та правда про шкідливість компютерних ігор для підлітків

Деколи батькам стає страшно бачити своїх дітей, які проводять вільний час граючи у компютерні ігри, а не на прогулянці з друзями як було у них. Тай як не лякатися, адже звідусіль говорять про шкідливість гаджетів та залежність від відео ігор, особливо серед підлітків. Справді збоку може моторошно виглядати коли твоя дитина занурившись у гру радіє з того що шматує своїх супротивників, а на прохання закінчувати  злиться і навіть кричить у відповідь.

Але чи справді новинки технології несуть тільки шкоду? Давайте розберемо, що з поширених думок є правдою, а що міфом.

Чи справді ігри викликають залежність

1.     Підліткі, які грають компютерні ігри – залежні . МІФ

Не всі підлітки стають залежними!

Спочатку важливо розібрати що таке відеоігрова залежність.

Відеоігрова залежність ( gaming disorder)  характеризується порушенням контролю над відеоіграми, коли пріоритет гри завжди вищий над іншими інтересами та повсякденним життям, а також продовженням грання та посиленням його інтенсивності, незважаючи на виникнення негативних наслідків.

Тобто коли дитина:

• ·        витрачає весь свій вільний час на відеоігри,
• ·        грає впродовж 5-6 год безперервно
• ·        повністю втрачає інтерес до соціуму та міжособистісних відносин з ровесниками
• ·        явно помітний негативний вплив на навчальну успішність
• ·        надає перевагу грі над фізіологічними потребами (сон, харчування, гігієна)
• ·        продовжує грати незважаючи на фізичний дискомфорт (почервоніння очей, біль у спині…)

Тільки при сукупності цих симптомів можна говорити про залежність.

Так, існує ризик залежності, та набагато менший ніж про це розказують. Для більшості підлітків цифровий світ – це хоббі, на яке в середньому вони втрачають 2-3 год (не менше часу батьки витрачають на свої інтереси: перегляд серіалів, соцмережі та ін.)

Когнітивні та соціальні вигоди ігор

2.     Граючи ігри діти тупіють  Міф

Всупереч переконанням багатьох батьків що компютерні ігри – це марнування часу скажу, що мозок дитини під час гри розвивається не менше ніж у школі на уроках.

Ігри-стратегії  тренерують здатність до аналізу, розвивають мислення; «стрілялки» - навички роботи в команді, увагу, швидкість реакцій; сюжетно-рольові – соціальні навички; ігри-симулятори – розширюють кругозір та допомагють більше дізнатися про речі, які цікавлять.

Вплив ігор на агресивність та емоційний стан

3.     Через відеоігри підлітки стають агресивнішими  МІФ

Перш за все важливо знати : гравці добре розрізняють цифрову реальність від зовнішньої. Шматуючи у грі супротивників підлітки розуміють що насправді його вороги – пікселі і вони намальовані. Неможливо навчитися вбивати людей розстрілюючи пікселі та через це стати агресивним.

Агресивність підлітка – це показник внутрішнього неблагополуччя. І тут варто би спробувати дізнатися про переживання які є у нього, стосунки з друзями, проаналізувати, що відбувається у вашому сімейному житті, а не винити компютерні ігри.

Так, деколи діти можуть бути більш збуджені зразу після того як закінчили грати, але цей ефект короткотривалий, тай збудження не більше ніж наприклад після перегляду екшену.

Фізичні наслідки та здоров'я

4.     Грання копютерних ігор шкодять здоровю. ЧАСТКОВО ПРАВДА

Довге сидіння за компютером може негативно вплинути на зір (стомлення очних мязів, пересихання слизової…) та поставу .

Тому займаючись на компютері обовязково потрібно робити гімнастику для очей та тримати поставу. А ще кожні 30-40 хв відпочивати на кілька хвилин від монітора.

Соціалізація та онлайн-спілкування

5.     Через ігри діти не спілкуються і це заважає їх соціалізації  МІФ

Давайте згадаємо особливість спілкування 21 століття, тобто те, що воно частіше відбувається онлайн ніж офлайн. Часто для підлітків компютерні ігри мають роль не тільки гри, це ще й спосіб спілкуватися з друзями під час її проходження. Адже грають вони часто не одні, а спільно з друзями.

Ще як на мене важливо і те, що ці ігри вчать підлітків речей важливих для життя у соціумі, а саме вигравати та програвати.

Звичайно потрібно слідкувати за тим у що саме та скільки часу грає ваша дитина. Добре коли є чітко виставлені часові рамки скільки можна грати, та коли ви слідкуєте чи вікові обмеження гри відповідають віку вашої дитини.

Якщо ви таки бажаєте відірвати своє чадо від компютера, то добре продумайте наперед що цікавого натомість для нього ви можете запропонувати. І важливо!  домашні обовязки, походи до бабусі, допомога в побуті, чи навчання  аж ніяк не є хорошою (цікавою для дитини) альтернативою відеогри. Не варто просто забороняти, адже для підлітка немає нічого «святішого» ніж зробити все навпаки того, як кажуть батьки. 

На мою думку, суперечки щодо компютерних ігор, самих компютерних ігор не стосуються. Просто вони виступають об'єктом конфлікту поколінь: велика зацікавленість молодшого покоління тим, що старше ще не готове (або не бажає) прийняти та зрозуміти.

Опубликовано 2021-05-21 в 01:19