Недолюблені діти… заможних батьків…
Батьки й діти Гроші й багатство
У статті
Ні для кого не секрет, що є діти, які ростуть без батьків, діти-сироти, діти, які живуть у дитячих будинках, інтернатах… Усі ми про них знаємо, усім нам їх шкода, деякі навіть намагаються допомогти… Такі діти — трагедія суспільства, відкрита рана. Ми розуміємо, що вони позбавлені батьківського тепла, турботи, любові. Тут усе зрозуміло: позбавлені, бо немає батьків. І кожен, хто опиняється поруч, усіляко намагається допомогти…
Але є й інші діти — діти заможних батьків, які ростуть у достатку (іноді навіть у надлишку), з мамою і татом, нянями, горами іграшок та іншими радощами. Як їм живеться? Ви скажете: шоколадно!!! Найкраще за всіх!! Не поспішайте з висновками. Так вийшло, що я працюю саме з такими дітьми та батьками. Картина, яка відкрилася моєму погляду, вразила й обурювала.
Діти заможних батьків: сім образів
Що ж таке діти для заможних батьків:
- Імідж. «За тим, як одягнена моя дитина (обов’язково фірмові дорогі речі), що вміє робити (читає чи в 3 роки, а в 5 — чи знає вже 2 мови чи ні… простіше кажучи, геній чи ні) мої знайомі судять про мене. Якщо все відповідає шаблону — ми круті!!!!»
- Змагання. Моя дитина має бути розумнішою, сильнішою, кращою за інших дітей чи хоча б виглядати так. Адже й я у своєму житті теж прагну бути розумнішою, сильнішою… кращою за інших!
- Моя проекція. Я дам їй/йому все те, чого мені не вистачало, про що я мріяла. При цьому те, чого хоче дитина, навіть не враховується, про це навіть не запитують.
- Дитина — доросла особистість, повноцінний член родини (завищені очікування). Якщо дитина з криком кидається на підлогу й вимагає собі 355 машинку, значить це їй дійсно дуже потрібно! Про те, що в 3–5-річної дитини бажання ситуативні, такі батьки навіть чути не хочуть. «Він же вже особистість!!»
- Дитина — фінансові витрати. «Я, як належить, просиділа в декреті до трьох років і вважаю, що дала їй/йому все, що могла. Тепер я готова платити, щоб моїй дитині дали все інше (і те, чого я не додала).» Звичайно, мова не йде про нестачу любові, уваги, підтримки й прийняття з боку батьків. «Моїй дитині цього навіть забагато!» (Ми проводимо разом цілий час у будні й 3 години на вихідні. Правда, у цей час я, зазвичай, дивлюся телевізор чи ходжу по магазинах, але це не в рахунок). Та й потім, цього не видно, цим не посперечаєшся. А що видно: що в неї/нього занижена самооцінка, йому не цікаво вчитися, він чомусь у 4 роки ще не розв’язує приклади й не читає сам? Не кажучи вже про те, що «мені він/вона навіть віршів не розповідає й пісень не співає! За що я плачу гроші?» Навіщо дитині в 6 років знання таблиці множення? — «Знання ніколи не бувають зайвими!!!» А як інакше я дізнаюся, за що плачу гроші???
- Дитина — тягар. «Я людина зайнята, у мене абсолютно немає часу. Я заробляю, щоб дати своїй дитині все найкраще: їжу, одяг, іграшки… Любов? Звичайно, я її люблю, що ви таке говорите…!!!! Алло..?»
- Дитина — подразник. «Йди візьми все, що хочеш, тільки не шуми, я це жахливо не люблю (у мене болить голова, я дивлюся телевізор, розмовляю по телефону, п’ю з подружками…).» Приховується за найблаговиднішими намірами: «якщо дитина буде плакати — у неї буде стрес!! Ні, ні — я цього не допущу!!!»
Ну, як? Звичайно, є батьки, які дійсно люблять своїх дітей, підтримують їх, займаються ними. Але, Боже мій, як їх мало!!!
У моїй практиці був такий досвід: я працювала в школі, набирала дітей у 1 клас. Нічого особливого, співбесіда пів години. Так ось, із 60 дітей лише двоє (!!!) батьків підтримали. Одна мама після співбесіди поцілувала дитину, і один тато сказав дитині: «Ти молодець! Усе відповідала правильно!» І жодного акценту на помилках і недоліках!!!
То що ж ми хочемо від дітей?! Яке покоління виросте?! Яке ми виховаємо?
Для чого ви завели дитину?
Хочете знати, ким для вас є ваша дитина? Задайте собі одне запитання: для чого я народжував/ла (вирішив/ла завести) свою дитину? Зауважте, не чому, а для чого!!! То для чого ж? Будьте з собою (хоча б із собою!) гранично чесні!!
- Продовження роду…
- Так роблять усі… (без мети)
- Так вийшло… (без мети)
- Щоб родина була повною…
- Щоб не почуватися неповноцінним, ущемленим.
Які ще варіанти?
З огляду на ваші цілі, якою буде ваша дитина? На що ви кидаєте сили, робите наголос у вихованні? Після цього ви ще щось хочете, вимагаєте від своїх дітей??? Якби кожен батько вчасно задавав собі це запитання…
Багато хто скаже, прочитавши: „Ні, ні — це не про мене. Я-то свою дитину люблю!”
І це дійсно так. Зауважте, я навіть не стаю під сумнів той факт, що майже всі батьки люблять своїх дітей і бажають їм найкращого! Ось тільки потрібно визначитися, що саме це „найкраще“?! У моїй практиці був випадок. За результатами діагностики в дівчинки шести років було виявлено низький рівень уяви. Мама прийшла до мене за роз’ясненнями зі слізьми на очах!
„Цього не може бути!! У моєї дитини дуже розвинена уява! Вона взагалі завжди живе у своєму вигаданому світі!”
І адже мама дійсно щиро переживає за свою дитину, хоче їй найкращого!
Як це? Хтось сказав, що моя дитина не найкраща?! І хоча це не озвучувалося саме так, я піду й розберуся зараз із цим недобрим чоловіком!!! Чи можна сказати, що ця мама не любить свою дитину чи бажає їй поганого? Ні. Вона переслідує благі цілі? Так! Але ж для дитини краще було б розібратися детальніше: дійсно в неї низький рівень уяви чи ні? І що тепер ви хочете з цим робити?
Усе нормально, просто до цих благих намірів ще приєднуються батьківські амбіції!
