Ніколи разом. Що відбувається після розлучення

Розлучення часто порівнюють з хірургічною операцією. Думаю не за важкістю впливу, а через процес реабілітації після. Після хірургічного втручання, на відновлення організму потрібно багато часу і спеціальні процедури.

Якщо прийняти це порівняння, то розлучення - це операція, а період після- це реабілітація та відновлення. У кожної людини свій унікальний досвід. Кожне розлучення теж особливе. Але існують шаблони поведінки, через які проходять всі люди при розриві стосунків.

Стадії психологічної реабілітації після розлучення

☑ Спочатку стадія заперечення:

-Це не могло статися зі мною. Нам важко прийняти той факт, що все що ми будували роками, в один момент зникає.       

☑ Далі стадія гніву.

Ми звинувачуємо один-одного і спихаємо вину на іншого. Ми хочемо знайти винуватця наших страждань. Тут і розбірки з коханками, і образи до батьків, бо нам здається, що через них все сталося.

☑ Далі етап торги.

Наче в бухгалтерії всі вимоги мають закриватись, як рахунки. Ми пробуємо домовитись, висуваємо ультиматуми. І хочемо почати все спочатку.

☑ Етап ненависті і знецінення.

Тут, вирують почуття від гніву до обезцінення. Щоб полегшити свою біль і розчарування, ми пригадуємо невдалі моменти шлюбу. Паралельно знецінюємо партнера, щоб не визнавати важливість втраченого.

Оцінивши об’єм почуттів, з якими прийдеться справлятись, стає зрозуміло, що розлучення - це не фініш. Потрібен ще час. Щоб емоційно завершити стосунки і розібратися з почуттями.

Тому, вкрай небажаними є нові стосунки зразу. Ми називаємо це переключитись чи забутись. Подумайте, чи може людина щось створювати, якщо вона ще не відпустила.

Різниця в переживаннях ініціатора та покинутого

Рідко рішення про розрив є взаємним. Зазвичай хтось з пари пропонує такий вихід першим. Він є  «ініціатором», а партнер від якого пішли - «покинутим». Ідея в тому, що двоє учасників одного розриву потребують підтримки в різних почуттях. І підхід в роботі терапевта, буде різним.

Ініціатор з більшою інтенсивністю відчуває почуття провини. Адже він сам зробив вибір. Це він запропонував розлучення. Покинув сім’ю, залишив дружину і дітей.

Покинутий не був готовий до розставання. Навіть якщо щось підозрював і розмови про розлучення вже були. Ситуація усугубляться, якщо категорично не хотів розходитись. Він, в більшій мірі відчуватиме відкидання( чувство отвержения)

Часова реабілітація та її особливості

Інший важливий момент при роботі- це часові рамки. Отой час на реабілітацію.

Ініціатор, з моменту коли вирішив розлучитись, потроху звикається з цією думкою. Він розпочинає процес психологічної реабілітації ще в парі.А покинутий лише за фактом розлучення. Він до останнього не вірив що це станеться. І не втрачав надію, що все минеться.

Не обовязково всі стадії ідуть одна за одною. Вони можуть бути не по- порядку. А може відбутися застрягання на якійсь із них. Тому, лише уважність до своїх почуттів і неспішність.

Щоб зменшити почуття вини і невдачі, попробуйте подивитися на розрив з іншого ракурсу. В парі ви не були щасливі. В повній мірі. Звичайно, що ви хотіли покращити взаємовідносини. Навіть постійно над цим працювали. Але ж не все можна поремонтувати. Або ж процес ремонту потребував багато сил. Закінчити такі стосунки було хорошим рішенням. Вони завдавали болю обом. І варто використати можливість з однієї нещасливої пари, спробувати зробити дві щасливих.