Опора на себе, або що таке самопідтримка?

       Ми – частини єдиного соціального організму, соціальні індивіди. Жити в суспільстві інших людей – це природна людська потреба. Ми всі вчимося покладатися на когось з самого дитинства. Батьки, бабусі, дідусі, вчителі – всі вони наші перші «опорні стіни». Без піклування дорослих дитина просто не виживе. Поступово ми вбираємо їхнє ставлення до себе й до світу, і на цій основі вибудовуємо те, що пізніше називається «опорою на себе». Це можна уявити як фундамент будинку. Коли навколо буря, він тримає стіни, і будинок стоїть, навіть якщо щось доводиться перебудовувати час від часу.

Що таке самопідтримка

       Але не у всіх цей фундамент однаковий. Комусь пощастило, і вони відчувають всередині впевненість: «я впораюся», «я можу попросити про допомогу», «я залишуся в порядку, навіть якщо мені відмовлять». А хтось виріс інакше. І тоді будь-яка складність здається катастрофою, наче руйнується весь будинок, до фундаменту. І тут важливо знати: опора є у нас у всіх. Інакше ми б не змогли жити, працювати, будувати стосунки. Але буває, що ми її не відчуваємо. Вона є, та ніяк не відчувається.

Як відчувається самопідтримка

        Як же виглядає, відчувається опора на себе? Для мене ось так:

- Я знаю, що у мене є внутрішній резерв сил і енергії, який дозволяє мені справлятися з труднощами, приймати рішення та зберігати емоційну рівновагу.

- Я усвідомлюю та розумію свої емоції, спосіб мислення, сильні та слабкі сторони. Знаючи себе, я спокійно орієнтуюся в навколишньому світі і досить добре визначаю, коли і чому мені потрібна зовнішня підтримка.

- Я ставлюся до себе з турботою та співчуттям, як до найкращого друга, якого не критикую і не засуджую за помилки та невдачі.

- Я відчуваю в собі сили не здаватися перед обличчям труднощів. А в умовах невдач вчуся на їхньому досвіді та адаптуюся до змін.

- Я можу самостійно визначати курс свого життя, приймати свої власні рішення і брати за них відповідальність, не покладаючись на керівництво та контроль інших людей.

       На перший погляд ці тези можуть бути незрозумілими і складними до виконання. Хороша новина в тому, що самопідтримці можна навчитися. Починається все з маленького кроку - дозволити собі спиратися на іншого. Іноді це друг, іноді психотерапевт. Зустрітися з іншим поглядом і побачити, а потім і відчути всім тілом - підтримку, схвалення, інтерес, співчуття, бажання допомогти. Через погляд, слова, увагу іншого ми можемо пережити досвід: «Я не один, мене можна підтримувати».

Як розвивати самопідтримку

        Потім, крок за кроком:

🍀Використовувати свідомість для уважного спостереження за своїми почуттями, думками, потребами.

🍀Визнавати свої емоції, думки, цінності, установки, без засудження, як складові частини внутрішнього світу.

🍀Визнавати себе автором свого дорослого життя.

🍀Брати на себе відповідальність за свої вибори, рішення, вчинки, дії.

🍀Вчитися управляти своїми емоціями, шукати способи саморегуляції.

🍀Виявляти свої психологічні межі та регулювати взаємодію з іншими людьми.

🍀Повірити в себе, свою інтуїцію, здібності, знання, життєвий досвід, напрацьовані дорослі ресурси.

         Так всередині поступово народжується навичка бути для себе надійним другом. І тоді життя перестає лякати, а починає викликати інтерес і цікавість.

© Олена Мороз,

психолог, практикуючий гештальт-підход, акредитованный супервізор НАГТУ, тренер лінії психологічної підтримки.

Додано на сайт 2025-09-18 в 12:44:21