В близьких стосунках постійна перемога одного означає постійний програш іншого
Психологія відносинМожна перемогти в суперечці. Так переконливо довести свою правоту, що іншій людині вже нічого буде сказати. Можна зробити все по-своєму. Не врахувуючи чужих бажань. Не помічати чужої втоми. Знецінювати почуття, бо «я ж правий/права». Можна навіть виграти... А потім виявити, що з тобою більше не хочуть сидіти за одним столом.

Якщо у стосунках з вами люди завжди програють — одного дня ви можете залишитися самі. Бо ніхто не хоче жити там, де його думка постійно програє, його бажання не враховуються, а його почуття мають доводити право на існування. Чому ж так? Перемагати — не завжди означає вигравати.
Ціна постійної правоти у стосунках
Іноді, відмовившись від перемоги в суперечці, ми виграємо близькість. Іноді, сказавши: «Можливо, ти маєш рацію», — ми не втрачаємо себе, а зберігаємо стосунок. Іноді поступитися — не означає бути слабшим. Бо в здорових стосунках питання не в тому, хто переміг. А в тому, чи залишилися після цієї розмови двоє людей, які все ще хочуть бути разом.
Оскар Уайльд писав: «У житті бувають лише дві справжні трагедії: одна — коли не отримуєш того, чого хочеш, а друга — коли отримуєш». Можливо, друга трагедія стосується не лише бажань. Можна отримати все, чого хотілося: останнє слово, своє рішення, свою правоту, свою перемогу. І раптом помітити, що перемагати вже нікого.
Ілюзія кохання та зустріч із реальною людиною
Еріх Фромм писав про нашу поширену ілюзію: ніби любити легко — складно лише знайти «правильну» людину. А коли ми її знайдемо, любов нібито станеться сама собою. Але близькість — це не пошук людини, яку можна переконати, підкорити чи зробити зручною для себе.
Це зустріч із ЛЮДИНОЮ, яка теж має бажання. Свою думку. Свої межі. Своє «ні». Свою правду. І якщо для того, щоб почуватися значущим, комусь постійно потрібно, щоб інший програвав, — проблема вже не в тому, що поруч «не та людина».
Що насправді ховається за жагою перемагати?
Можливо, варто запитати себе: «Що зі мною відбувається, коли я не правий?» «Чому мені так важко поступитися?» «Що я насправді захищаю — свою думку чи свою цінність?»
Бо іноді за потребою завжди перемагати ховається не сила Его. А дуже вразливе місце, якому колись стало страшно бути неправим, слабким, непочутим або недостатньо важливим. І тоді людина все життя доводить свою силу. Тільки одного дня може виявитися, що вона виграла всі суперечки... ...І програла стосунки.
Здорових нам всім відносин і мудрості.
З повагою, Ваш психолог, психотерапевт Тетяна Коріненко-Василевська
