Що потрібно знати про дитячу агресивність

1. Агресія – це прояв власного ставлення до незадоволеної актуальної потреби. Це демонстрація незадоволення щодо певної конкретної ситуацї, емоційне насичення та переносимість якої є нестерпним. Агресія – це коли чогось або забагато, або недостатньо. Для дитини – це знак того, що вона в чомусь відчуває дискомфорт, невдоволення.
2. Агресія – це емоційний стан, який іноді є наслідком важкої ситуації у сім'ї чи родині, конфліктів між дорослими. Таким чином дитина справляється із небезпекою та страхом.
3. Причин дитячої агресивності є декілька: емоційний стан матері під час вагітності, бажаність/небажаність дитини, наявність фізичних захворювань, сімейні обставини та структура сім'ї, ревнощі, особливості сімейного виховання, індивідуальні особливості (темперамент, рівень самооцінки та тривожності, рівень базової довіри до світу та оточуючих), сприятливе соціальне середовище, вплив ЗМІ, перегляд мультфільмів, вибір ігор та розваг.
4. Часто агресія - це наслідувана модель поведінки батьків, улюбленого мультиплікаційного героя або героя із комп'ютерної гри.
5. Агресія може проявлятися фізично, у словесній формі, але також можливою є і ауто агресія, коли дитина свою злість не вивільняє, а утримує і направляє на саму себе. Заборона проявляти агресію – це шлях до психосоматичних захворювань.
6. Завдання дорослих - навчити дитину агресію проявляти у конструктивній формі, тобто у безпечній для себе та інших.
7. Для прояву своєї агресії можна використовувати будь-які неживі предмети, але не людей! Це може бути подушка, іграшки, папір, мокрий пісок чи глина, малювання, спів, танці, фізичні вправи та ін.
8. Продемонструйте дитині, як ви або головні герої мультфільмів діють в ситуаціях, коли переповнює злість. Що робити в даному випадку? Покажіть, як злитися.
9. Використовуйте слова любові та тілесний контакт, щоб, незважаючи на свою агресивну поведінку, дитина відчувала, що її люблять.
10. Після спалахів гніву, коли дитина заспокоїться, обговоріть цю ситуацію, "розберіть" та проаналізуйте її разом з дитиною. Використовуйте активне слухання (говоріть дитині про те, які емоції вона зараз переживає. Наприклад: "Я бачу, що ти зараз злишся, тобі неприємно і ти не знаєш, як вирішити цю ситуацію, в тобі багато енергії". Говоріть дитині про те, що вона була агресивною і для цього є певні причини, про які дорослим ще не відомо. Нехай дитина вчиться аналізувати свої емоцій та стан, ще до початку "вибухів".
11. Проговоріть, як саме в майбутньому в схожій ситуації може вчинити дитина, щоб отримати те, чого хоче, без проявів агресії. Що агресія намагається "сказати", про що "просить".
12. Непорозуміння з чоловіком чи дружиною щодо виховання дитини чи інших конфліктів потрібно обговорювати без участі дитини. Не обговорюйте стосунки при дитині, бо вона безперечно поділить вас на "добрий(а)" і "поганий(а)". 
13. Батьки повинні старатися бути узгодженими, якщо це стосується сімейних правил. Рішення одного з батьків повинне підтримуватися іншою стороною, якщо це не загрожує дитині.
14. Агресивна дитина повинна навчитися бути відповідальною за свої вчинки, навіть якщо ці дії були вчинені в стані емоційного афекту.
15. Під час покарання потрібно чітко вказати дитині на те, за що ви її караєте. Але це не означає, що ви її перестаєте любити. Пояснюйте дитині, що лише так вона навчиться бути відповідальною. Усе має свої наслідки. Якщо дитина виправляє наслідки, дію покарання можна припинити. Ваше покарання – це не ознака нелюбові, поясність це дитині.
16. Найефективніше покарання для дитини – це неможливість займатися улюбленими справами. Користуйтеся цим. 
17. Ви можете попереджати про покарання, якщо дитина вчинить фізичну агресію над кимось. Але якщо ви його не виконуєте, дитина перестане вірити вашим словам. 
18. Змінюйте вирази "не можна…" на вирази "можна". Дитина не сприймає "не", в її уяві зберігається емоційний образ. Якщо ви говорите "Не бігай", то в уяві дитини фіксується дія "бігати", тому краще це змінювати на "Поводь себе спокійніше" і т.д.
19. У сімейних правилах будьте єдині, принципові та непохитні, як у відношенні до дитини, так і у відношенні до себе. Будьте чесні.
20. Експериментуйте, фантазуйте, довіряйте!