І ще раз про посттравматичний стресовий розлад

Військовий, що повернувся із зони бойових дій, потребує часу для адаптації до мирного життя. Якщо довкола нього відбуваються події, які нагадують про війну, боєць може реагувати на них по-різному: від появи нав’язливих образів перед очима, небажаних думок до спогадів про воєнні дії. Ці спогади можуть бути настільки реалістичними, що йому здаватиметься, ніби він знову на війні.

Більшість військовослужбовців, які повернулися із зони бойових дій, переживає стресові реакції, однак лише у незначної частини розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Його ще називають «в’єтнамським», «афганським» синдромом. Це важкий психічний стан, який виникає в результаті психотравмуючих ситуацій. У військовослужбовців він виникає внаслідок реакції на події загрозливого або катастрофічного характеру, тобто на пряму загрозу смерті. До прикладу, солдати потрапляють в зону бойових дій і тривалий час перебувають тут під обстрілом. У цей період у бійців триває стан підвищеного нервового напруження, коли їм не до їжі, не до сну. При цьому вони ведуть бойові дії або ж просто сидять і чекають, коли закінчиться обстріл. На їхніх очах гинуть або стікають кров’ю товариші. Все це викликає шоковий стан. Його наслідки зазвичай проявляються в нервових тіках, тремтінні, конвульсіях, заїканні, але трапляються більш важкі випадки. Через шоковий стан солдати можуть здійснювати незрозумілі, інколи навіть божевільні вчинки.

Перші симптоми посттравматичного розладу більше схожі на звичайну депресію: нав’язливі яскраві спогади, що часто повторюються у снах, постійне відчуття тривоги, дратівливість, підвищена чутливість до інших подій, які нагадують пережитий стрес, спалахи гніву, зниження концентрації уваги, а також почастішання серцебиття, підвищення артеріального тиску, головний біль.

Військові, що страждають на ПТСР, можуть постійно перебувати у стані підвищеної боєготовності, дуже швидко відчувають нервове збудження. Вони намагаються уникати речей, які можуть нагадувати про воєнні події. А спогади можуть повернутися будь-коли. Тоді військовий відчуватиме той самий страх і жах, який він відчував безпосередньо на фронті. Коли у людини немає можливості розрядити внутрішнє напруження, її тіло і психіка знаходять спосіб якось пристосуватися до цієї напруги.

Наслідки ПТСР призводять до зміни особистості, соціальної та професійної дезінтеграції, алкогольної та наркотичної залежності, суїцидів. А відсутність спеціальних медикопсихологічних заходів для відновлення психологічної реабілітації — до хронічного перебігу психічних розладів.

Посттравматичний синдром — це бомба уповільненої дії, що може проявитися через півроку, а то й через десять. ПТСР може вдарити по нації, адже нині в зоні АТО воюють чоловіки, яким від 18 до 60 років (тобто працездатна, репродуктивна частина населення країни).

Зверніть увагу: якщо через шість місяців видно чіткі клінічні ознаки розладу, то лікувати військовослужбовця потрібно комплексними методами, які включають фармакологію, психіатричну і психологічну допомогу. Трапляються люди, в яких розлад перетікає у хронічну форму. Варто пам’ятати, що психічні розлади, які пов’язані зі стресом під час воєнних дій, стають одним із головних внутрішніх бар’єрів на шляху адаптації людини до мирного життя. Тому потрібно завчасно звертатися до спеціалістів (це можуть бути психологи, психотерапевти чи лікар, який призначить необхідні медикаменти) по допомогу.

Доцільно в кожному районному військкоматі країни ввести посаду штатного психолога, який здійснював би моніторинг учасників АТО безкоштовно. Це буде мінімальна робота з повернення їх до життя. Вона потрібна для того, щоб учасники АТО відчули себе потрібними в суспільстві. Реабілітація таких людей повинна бути справою кожного зокрема і всієї держави загалом.

Психолог Тетяна БАКАЛЕЦЬ. м. Тернопіль