Прощення або ілюзія прощення

Тема прощення неоднозначна ми живемо в об'ємному світі, де кожен об'єкт має різні грані, має свою протилежність – це закон нашого світу.

Наприклад, протилежності добро/зло, світло/темрява створюють цілісність.

Щоб оцінити добро, треба пізнати зло. Світло і темряву порівняю зі знанням та невіглаством.

Темрява складається зі страхів, образ, вини, агресії – світло знань допомагає їх приборкати. Вміння бачити з різних боків веде до усвідомленості, припиняє страждання та дає радість буття.

Всі радять «вибач та йди далі», але чи так це просто зробити?

Тебе образили, зрадили, несправедливо вчинили, звинуватили – не заморочуватися та пробачити. Іноді такі ситуації повторюються.

Може варто задуматися про причини та як їх усунути? Як на фізичному тілі, кожна травма залишає свій рубець, так на емоційному тілі стресова ситуація відкладає свій відбиток, залишається болем.

Чи завжди «час лікує»?

Знову порівняю із фізичною травмою.

Наприклад, як зросте зламана нога зі зміщенням кістки, без надання допомоги фахівця? Біль регулярно буде нагадувати про нецілісність!

Якщо людина захоче її вилікувати, то швидше за все звернутися до фахівця, який поламає та поєднає правильно.

Після цього потрібен час для відновлення. Тут ця фраза доречна. Якщо просто подряпина, то людина сама може її обробити антисептиком від забруднень і лише потім час допоможе.

Так і з психологічними травмами.

До якої категорії людей ви відносите себе?

- Знецінюєте свої емоції: «не звертай увагу», «терпи», «не переживай»... Душевний біль вважаєте не важливим.

Як думаєте якщо не звертати увагу на зламану ногу чи бруд у подряпині, який буде результат?

- Шпаргалка з емоційного інтелекту

Навпаки, бігаєте по лікарях і нескінченно п'єте пігулки, заглушаючи симптом, але ігноруєте психолога, який працює з причинами емоцій.  

Тепер про прощення.

Складність справжнього прощення

І тут мені подобається дуже ємний опис Омара Хайяма:

«Візьми, жбурни її об стіну, склянку. Тепер проси вибачення навзрид. Що, сталося?

Чи стала цілою вона? Ось так людей ламає від образ»

Тому прощати дуже непросто і залежить від глибини психологічної травми.

Багато практик, особливо самолікування, не призводять до стану цілісності. Важко собі зробити операцію, не будучи фахівцем. Сама пройшла безліч навчань, виконала безліч практик, поки створила свій авторський трансформаційний курс лікування душі «Стань автором своєї Долі».

Авторський підхід до лікування душевних травм

Курс – дає можливість цілісно підійти до проблеми:

• - визначити поломки на рівні переконань, що створюють життєві сценарії;
• - попрацювати з емоціями та їх усвідомленням;
• - спеціальні вправи допомагають зняти блоки фізично;
• - авторські медитації працюють на підсвідомому рівні.

Окрема найчарівніша практика – це як висмикнуте з контексту слово, коли втрачається загальний зміст.

Наприклад,

Дитина чекає від батьків прийняття, любові, турботи та захисту.

Однак багато хто зіткнувся з різним видом насильства як фізичного, так і витонченого психологічного.

Коли «природну» дитину ламали під «зручну та правильну». І вона відчувала себе знедоленою, самотньою, приниженою, непотрібною, дурною, невмілою… взагалі нелюбимою. Чи є знайомі спогади? У таких умовах деякі намагалися догодити і заслужити любов, інші бунтували та воювали.

В результаті забули, як бути справжніми, і до сих пір продовжують страждати чи бунтувати. Якщо ці внутрішні відчуття знайомі, то будьте чесні із собою – це непрощені образи і вони мають причини.

Неважливо, скільки років минуло, а спогад стискає горло, з'являється тяжкість у грудях, навертаються сльози (додайте свої відчуття)… Все це підтверджує те, що сам час не лікує.

Тільки комплексне лікування цих глибоких образ допомагає зцілити внутрішні рани, біль проходить і приходить прощення, спогади втрачають емоційне забарвлення.

Змінюється доля. Інакше «поранена душа» ходить світом і чіпляється за таких самих поранених, продовжує відчувати біль і накопичувати образи.

Та ще передає їх у спадок. І вірить у свою нещасливу долю. Прощення – приходить при усвідомленні причин, це те Світло, що прибирає темряву невігластва.

Прощення важливе для самої людини.

А до батьків чи тих кривдників приходить прийняття факту ситуації. Прийняття інших - це прийняття себе та своєї не ідеальності.

Ілюзія прощення та справжні причини страждань

Ілюзія вибачення на прикладі зради.

Я вже говорила про дитину, яка чекає на любов батьків.

Саме дитяче неусвідомлене очікування від інших людей розуміння, турботи, поваги… Зараз це може звучати: «керівник/підлеглий не так поводиться», «чоловік не розуміє, ображає», «діти не дбають», - завжди хтось не такий і

не виправляється. Невідповідність очікування сприймається як зрада.

А зради не існує!

Є наше небажання бачити реальність, приписування неіснуючих характеристик іншій людині.

Іноді люди дуже вміло маскуються під «друзів», але маски падають і настає момент хворобливого прозріння.

І ось тут багато хто «прощає» і продовжує стосунки. Хоча, якщо розбиратися, то в основі таких відносин ми знайдемо страх.

Страх самотності, «іншої людини/роботи не буде», «я нікому не потрібна», «не зможу», «не вийде»… (на курсі розбираємо всі страхи та причини, що їх породжують)

Жінки частіше приходять на консультації, чоловіки більше ігнорують емоції, терплять і швидше вмирають, бо чаша терпіння має межі.

Справжнє прощення – приносить душевний спокій,

страх – приносить тривожність «а раптом…»

Прощення приходить після аналізу ситуації та опрацювання причин – це означає включити Світло знань, зняти рожеві окуляри та закатати рукави для дій.

Прощення веде до відновлення партнерства або рішучого розходження в різні боки.

Якщо не проаналізувати причини, то «прощаючим» будуть маніпулювати та «використовувати».

Пам'ятаєте про повторення ситуацій? Тому ефективніше покарати за зраду, продумати умови взаємодії та пробачити для подальшої співпраці, якщо вона важлива і дотримуються умови домовленості.

Чи змогли ви визначити користь прощення?

А яке прощення шкодить?

Як у вас у житті відбувається?

Може, можете поділитися своєю історією.

Залишилися питання - пишіть, обов'язково відповім.

Найголовніша людина у вашому житті – це ви самі.

Бережіть себе.

З любов'ю, ваш психолог Людмила Шерстюк, тренер із тілесно-духовного інтелекту, регресійний терапевт.

Додано на сайт 2024-02-09 в 11:27:45