Творчість як вид психотерапії
Творчість
У статті
«Творчість! Лише вона здатна вберегти від мук і зробити життя легшим!»
Фрінріх Ніцше
І не погодитись із Ніцше мені важко, принаймі для мене - це велика і важлива частина мого життя. Та що ми розуміємо під творчістю?
Вікіпедія дає таке визначення: «Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).» Але чи лише це ми можемо насправді назвати творчістю?
Давайте заглянемо в історію 📜
Еволюція розуміння творчості
Перша згадка про творчість відсилає нас до часів виникнення філософії, зокрема до Платона:
«Усякий перехід з небуття в буття - це творчість, і, отже, створення будь-яких творів мистецтва й ремесла можна назвати творчістю, а всіх творців - їхніми творцями.»
Із плином часу і нових епох розуміння творчості дещо змінювалось, наприклад у Середньовіччі під впливом християнства, де Бог створив світ з нічого - творчість означає творіння чогось унікального і неповторного. Це стає основою розуміння того, що творцем може стати далеко не кожна людина, а лише обрана.
Кант називає творчою діяльністю продуктивну здатність уяви, а отже, знову виходить так, що кажна людина є творцем. Фрідріх Шеллінґ акцентував увагу на тому, що творча здатність уяви – це єдність свідомої і несвідомої діяльності. У енциклопедичному словнику Брокґауза та Єфрона таке визначення: "Творчість – в прямому сенсі – є створення нового.»
Мені до вподоби вбачати у психотерапевтичному процесі творчість: двоє творців перебувають у спільному просторі, де творяться нові смисли, де старі переживання оживають і бринять різноманітні струни душі.
Творчість у психотерапії
Але повернімося до творчості і його впливу на нас. Як саме творчість виконує психотерапевтичну функцію?
Ми можемо творити, виражати грані внутрішнього світу фарбами, олівцями, нотами, словами, образами і т.д. - тобто проектувати назовні те, що бурлить всередині. Є навіть такий підхід у психотерапії як арт-терапія.
Або ми можемо споглядати, слухати і ідентифікуватися із творінням, за рахунок чого можна доторкнутись до якихось дуже тендітних або сильних своїх переживань і переосмислити їх. І не суть важливо наскільки технічно геніальне творіння, мабуть основне - це який емоційний смисл несе воно і як воно відгукується нам.
Напевно в когось бувало так, що в картинній галереї одні картини вас зачіпають, в душі розгортається гама переживань, а з іншими такого не стається. Або музика - якась викликає у вас дрож по тілу, а інша дратує. І що цікаво, для кожної людини відгук на одну й ту самі творчу роботу буде свій, бо це проявлення унікального внутрішнього світу.
Опубликовано 2021-05-18 в 15:57:26
