Зробить шось з моєю дитиною!
Батьки й діти
У статті
"Шукаю психолога для дитини 10 років. Погана поведінка і небажання слухатися"
"Шукаю терапевта для доньки - підлітка: груба поведінка і небажання спілкуватися."
"Шукаю... шукаю... шукаю..."
І жодного разу не бачила "шукаю психотерапевта для себе, бо з моєю дитиною шось не те..."
Чому робота тільки з дитиною є проблемою
Чому робота в психотерапії тільки з дитиною - це неправильно, а часто шкідливо і небезпечно?
Для цього важливо зрозуміти, чому існує метод «Сімейна системна терапія».
Хіба не всі психотерапевти можуть працювати з сім'ями, парами?
Так, усі школи мають певні інструменти роботи не тільки з людиною, а й із сім'єю, парою. Але для них це тільки один із напрямів, який підпорядкований законам «лагодження індивідуума» або кількох індивідуумів.
Основи системної сімейної терапії
Системна сімейна терапія - це особливий підхід і особливий метод, який розроблявся спеціально для роботи з сімейними системами.
Концептуальну основу системної сімейної психотерапії склала кібернетика, - точніше, загальна теорія систем.
Засновник цього напрямку - Л. фон Берталанфі вивів два пастулати:
а) ціле більше, ніж сума його частин;
б) усі частини і процеси цілого взаємообумовлені і взаємно впливають одна на одну.
Сім'я як самоорганізуюча система
Основний і несподіваний висновок сімейної системної психотерапії - сім'я - це самоорганізуюча система, все, що в ній відбувається, навіть дуже погане має сенс у цієї родині. Джерело перетворень системи лежить усередині її самої.
Сім'я як система сильніша за потреби і мотиви окремого її члена. Тобто дитина не може бути окремою метою перетворень.
Тому об'єктом психотерапевтичного впливу є вся сімейна система цілком, а не окрема людина, елемент системи, хоч би як важко вона страждала, і хоч би як добре було іншим членам сім'ї.
Системний підхід передбачає, що люди в сім'ї створюють правила, іноді не усвідомлено, але варіантів не дотримуватися їх немає. Кожен, хто входить у цю систему - чи то дитина, чи невістка - підпадає під магію цих правил.
За висновками ВОЗ біля 75% захворюван дітей мають психогенну природу.
Хвороба дитини як функція сім'ї
Дуже часто звертаються батьки дитини, яка дуже важко хворіє.
Хворіє давно і важко. І практично завжди, працюючи з сім'єю, стає зрозуміло, що хвороба виконує в цій сім'ї важливу роль. Оскільки сім'я інакше не може існувати. Але ці функції часто не логічні й не явно проявлені. Іноді саме на розгадку закладеної у хворобу функції йде велика кількість часу. Але така розгадка абсолютно неможлива, якщо робота проводиться тільки з дитиною.
«Ну хоча б полегшити дитині існування» - наївно думають початківці.
Робота тільки з дитиною проти функції, яку вона виконує своєю хворобою в сім'ї, - це тортури і непосильне напруження для дитини. І найчастіше це закінчується погіршенням.
Саме тому, з дитиною окремо більшість психотерапевтів працювати не будуть. Дитина - симптом сім'ї.
Але, на жаль, більшість батьків шукає саме таких психотерапевтів, які «що-небудь зроблять із цією дитиною».
Але без змін правил у сім'ї шансів на одужання в дитини немає.
Додано на сайт 2024-11-13 в 13:15:13
