Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Ухиляння від похвали — це прохання її повторити.»
Питання від: farta Вік: 31

Как научиться радоваться жизни и умению прощать?

Мне 31 год, раньше я думала , что по достижению 30 лет нужно получить образование, карьеру и создать семью! Вроде все так, но в тоже время, если внимательно проанализировать, я не достигла ничего к чему стремилась....
Мало таго после смерти мамы, хотя уже прошло 11 лет, я никак не могу выбросить страх из головы, мама умерла от онкологии, всякий раз когда начинаю болеть у меня начинается шоковое состояние и мой мозг, словно проигрывает злую шудку: прокручивая все те моменты. Мало что радует, а страхов много: переживаю за ребенка, как он сможет жить если меня не станет....
Не знаю как с этим справиться, когда себя чувствую хорошо страхи не донимают, но стоит заболеть, я падаю духом. Я медик, поэтому диагностику я знаю хорошо и предрасположиность к определенным заболеваниям тоже, а вот как дальше жить не знаю...?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Здравствуйте, я очень сочувствую вашей ситуации и тому ужасу, который вы пережили. Насколько я поняла, речь идет, главным образом, о канцерофобии? Часто ко мне на консультацию приходят люди с подобной проблематикой. Они проходят сотни мед обследований, подтверждающих, что они здоровы, но их страх сохраняется, т.к. он лежит не на рациональном уровне, а глубже. У вас была реальная ситуация, которая столкнула вас с ужасом и последствиями этой болезни. Но, насколько я понимаю, что-то внутри вас смешивает вашу реальность, в которой вы, слава богу, здоровы с реальностью вашей мамы, которой, к сожалению уже нет. Вам, похоже, сложно разделить эти вещи. Для того, чтобы разобраться, как этот патологический механизм устроен, нужна очная работа, т.к. страх ваш имеет навязчивый характер.
...
farta! Так быстро заполняются новые вопросы и сдвигаются заданные, что захочешь на найдешь через пару дней!:-) Ваше письмо запомнила, видно, схожие чувства в 30 лет были про "Вроде все так, но в тоже время...", думала -будет дополнение...
Потому что мне показалось, что не "просто" канцерофобия ( хотя и это уже не мало для "отравления" вкуса жизни), а именно "чего хочу? куда иду?".
То, что когда мы заболеваем, тревога повышается - это естественно. Важно, как с ней справляешься.
Можно попросить поддержки близких и друзей, найти ресурс в интересной работе, хобби, общении...Но естессна, лучшее средство, все-таки, психотерапия - чтоб " всерьез и надолго":-))
...
И первый, и второй ваш вопрос, в тексте, если «копнуть» глубже, связан со страхом смерти. Это сложная тема, которую можно проработать на приеме у психолога. А вот на вопрос «Как научиться радоваться жизни и умению прощать?» я затрудняюсь ответить. Психолог не учит как надо жита, а с помощью психотерапевтических методик создает условия, при которых человек сам находит ответ. Именно этим он и отличается от родных, друзей, сотрудников которые хотят вам помочь.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?