Я б хотіла обговорити питання, яке стосується моєї сім'ї. У мене батько дуже схильний до алкоголізму, спочатку це було дуже рідко, потім ставало все рідше і зараз дойшло до такої степені, що п'є кожного дня. Є такі чоловіки, які випили, прийшли додому і лягають спати. Але в мене батько до таких не відноситься. Він ще й прийде п'яний, буде нервувати маму і мене. Пообзиває, така сяка, хоча насправді мама просто золото. І зварить, і попере, ніде не ходить, не гуляє, з роботи додому, через тата всіх подружок втратила. Брат старший вже навчається. Буває часто, що просто доходить аж до плачу, як тверезий "золота просто людина", ну як випє, все, вже зразу зносить кришу. Наговорить стільки всього, а зранку навіть не памятає. Ніщо його не цікавить у цьому житті, таке враження, що одна горілка. Як нас вивчити двох за все переживає мама, а тато навіть над цим не задумується. Я проживаю в невеликому містечку і дуже стидно іти з татом, який п'яний. Тато до своєї мами, тобто бабці, теж так відноситься як до моєї мами.І це оібдно, адже вона його виховувала сама ще змалечку, мій дідо загинув. раніше навіть доходило до розводу, але так і не розлучились. Мама завжди думала в першу чергу не про себе, а про дітей. Вона вважала, що дітям потрібний тато. І все терпіла, терпить далі. Хоча прекрасно розуміє, що він їй спортив все життя. Я б дуже хотіла, щоб ви мені допомгли і підсказали, можливо, щоб я якось порадила мамі, як чинити далі, чи терпіти, чи як?Це для мене дуже важливо, надіюсь на вашу допомогу.
Вподобали: 1 з 1
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Доброго вечора, Maryanka!
Ситуація справді непроста, і відчувається, що у Вас наболіло.
Спершу про алкоголізм. Те, що Ви описали: що батько "золота просто людина" як тверезий, а коли п’яний – то поводить себе нестерпно, - це риса справжнього алкоголіка. Буває, як протверезіють, алкоголіки нічого не пам’ятають, а як розказати їм що вони виробляли – то стає соромно і затоплює почуття провини. Тоді їх прощають (тому що золота людина!), і все повторюється. Плюс «Ніщо його не цікавить у цьому житті, таке враження, що одна горілка» - схоже на алкоголізм як діагностичну категорію, хоча на відстані судити складно. Алкоголізм – це залежність, а не риса характеру чи випадкова поведінка. І тому сам по собі він не пройде.
Виходячи з того, як я зрозуміла описану Вами ситуацію, бачу 3 основні стратегії:
1) Залишити все як є. Мама, та й всі інші, будуть терпіти і далі, зате нічого не треба різко змінювати. У цьому варіанті важливе питання: а як довго готові терпіти? І заради чого? Алкоголізм – це залежність; дуже складно кинути пити тільки лише силою волі, навіть при лікуванні це важко. Тут ключ – мотивація: чи є заради чого Вашому батькові кинути пити? Чи можна ще до нього цими питаннями достукатися? Якщо ні – саме по собі краще нічого не стане.
2) Роз’їхатися: щоб батько жив окремо і не «спортив все життя» ще комусь. Тут, звісно ж, питання житла, матеріального забезпечення. Чи реально це? І ще – чи готові на такі кроки Ви, Ваша мати і брат? (До речі, це може стати справжньою мотивацією не пити).
3) Спробувати вплинути на батька, щоб він перестав пити. Окремо зазначу, що якщо це алкоголізм – простого дозування не вистачить, потрібна повна відмова. Це надзвичайно складний крок, варто зважити всі «за» і «проти», бути готовим, наприклад, до того, що самі алкоголіки свою залежність не визнають. Якщо є бажання дізнатися про це більше, дуже раджу прочитати книгу Вернона Джонсона «Как заставить наркомана или алкоголика лечиться», вона є в Інтернеті у вільному доступі. Тут іще окреме питання, як саме Ваш батько може перестати пити - чи потрібна йому клініка, чи є можливість її оплатити?
Що б ви не обрали, сили Вам і успіхів! Адже перший крок Ви вже зробили - визнали проблему і шукаєте шляхи її вирішення.
Доповнення від автора питання·
Дякю дуже Иванна, насамперед що відгукнулись на мою проблему. Дали можливість подивитись трошки з іншої сторони на все. Хотіла б уточнити деякі Ваші слова: "Плюс «Ніщо його не цікавить у цьому житті, таке враження, що одна горілка» - схоже на алкоголізм як діагностичну категорію, хоча на відстані судити складно. ". " Діагностична категорія" як це розуміти?? Так, чя зовсім згідна, що алкоголізм- це дуже велика залежність. Але хочу додати, що в Пасхальний піст баько ні не п'є взагалі, ні не курить. Весь піст. Тому напевне якби він хотів, на мою думку, то б кинув. важко зрозуміти причину всього цього. З однієї сторони залежність, але з іншої - ну ж може, якщо захоче! Якщо Ви скажете причина в жінці, в дітях. То ще раз повтрюсь мама "золото", так всі говорять, діти також: як зовнішньо, так внутрішньо. Не подумайте, про завишену самооцінк, говорю, виходячи з думки рідних та знайомих.
1).Залишити все як є, як варіант. Але не дуже хочеться, аже ну ладно я з братом, ми доослі, на навчанні, але кщо братидо уваги маму, то вона з батьком живе. не дуже б хотілось, такої їй старості. Вона говорить, скільки мені треба, навпаки, дуже хотілось б, щоб решту прожитих років, мама провела дуже по-новому, яскраво, просто насолоджувалась життям. Уже не для дітей жити, а насамперед, для себе. Але я знаю, що так не буде. У мами багао страхів, та на першому місці - це діти!Щодо мотивації, це насамперед діти, скільки ми не просили, не помагає, мама батька все старша, проблеми із здоровям, але це теж ні.Хібащо внуки все змінять. Інших мотивацій зовсім не бачу.
2)Була в ас така ситуація, я ще була в початкових клачах. Маа була зробила дуже великий крок. и поїхали із міста, в інше, як Ви кажете, думала тато одумається, перестане пити, зрзуміє наскільки ми важливі для нього. Але чть дойшло не до розводу, але заінчилось все тим, ми повернились додом, батько обіцяв випарвитись, але нічого не помінялось, навіть до сих пір він це згадує, як ми були поїхали, коли пяний. На даний час, це трохи не реально в мтеріальному плані.
3) Батько не визнає того, що він залжний від алкоголю. біцяє, що кине, але це все пустіслова. Лікуватись, не має коштів, але вже б знайшли, але тато, як я кажу не визнає залежності, тому не погодиться.
Насамперед ще раз хочу Вам подякувати, що не оминули мої проблеми!!!Чекаю з нетерпіннямВашої відповіді.
Здрастуйте ще раз, Maryanka.
Щодо "діагностичної категорії" я мала на увазі наступне. Потняття "алкоголізм" (так само як і багато інших понять) можуть вживатись у побутовому сенсі або у професійному. Алкоголізм як діагностична категорія - це розлад, залежність; він має свої свою досить чітку клінічну картину. У такому значенні алкоголізм розвивається поетапно. І якщо на першій стадії ще можна людину вилікувати (тому що немає фізичної залежності), то далі - набагато складніше, якщо взагалі можливо. Якщо хочете дізнатись про це докладніше, то можна взяти ту книгу яку я рекомендувала, або в Інтернеті - Вікіпедія та спеціалізовані джерела. Ви написали, що "в Пасхальний піст баько ні не п'є взагалі" - отже, можна думати, що до другої стадії (коли з'являється абстинентний синдром) не дійшло. Але іще раз повторюся, по-перше на відстані судити складно, а по-друге, я все ж не нарколог.
Ще я хочу зазначити про його відповідальність. "Якщо Ви скажете причина в жінці, в дітях" - звісно ж, я такого не скажу, як і будь-який думаючий психолог. Поведінка людини - це ЇЇ відповідальність. Ніхто (я припускаю) Вашого батька пити не заставляв. Більше того, Ви і Ваша сім'я, як я зрозуміла, зуміли сказати йому, яке ваше до цього відношення, в чому це для вас важко. І ви молодці, що змогли визнати проблему. Те що далі - це його відповідальність.
Виходячи з цього, знову ж таки варіанти, що робити. Складність роботи з алкоголіками в тому, що вони дійсно не визнають свою залежність за проблему. Їм так зручно. І "через силу" алкоголіка не переробиш. Це дуже важко прийняти, але якщо Ви твердо висловились що Вас не влаштовує, якщо знайшли варіанти утримування (лікування; група анонімних алкоголіків - АА, вони є у багатьох містах тощо) - Ви зробили все що могли. Далі це вже його вибір.
Іще про Вашу маму. У сім'ях алкоголіків члени родини, буває, беруть відповідальність за стан алкоголіка на себе: їм погано, але його "не можуть кинути", мучаються почуттям провини. З одного боку, це і алкоголізм підтримує - тому що знімає відповідальність з алкоголіка, з другого - таким сім'ям справду дуже, дуже важко. І Вашій мамі зараз напевне нелегко.Але ж "жити для себе" після років, проведених "для когось" - це не просто крок, це стрибок уперед. Якщо Ви дійсно прагнете якихось змін, то доведеться визначатися - чи готові далі терпіти поведінку батька. Щодо мами, говоріть з нею. Якщо вона ніколи не жила для себе, то це для неї зовсім незнайомий світ. Ще можна знайти групу підтримки - є спеціальні групи для членів сім'ї та друзів алкоголіків. Зараз складна ситуація, але я бачу в Вас бажання змін - це хороший старт. Ви у ситуації вибору, а в таких випадках найважливіше - знайти сенс, заради чого Ви щось робите (або не робите), чи варто воно того. Мені здається, що Ваше життя, життя Вашого брата та Вашої матері - це гідні підстави, щоб за них боротися. Успіхів Вам та сили!
Доповнення від автора питання·
Щиро від душі Вам дуже дякую! Ви мені дуже дуже допомогли, відкрили певні нові сторони у даній проблемі! Дякую, що не оминули дану проблему! надіюсь, що з часом все змніиться. Успіхів Вам!
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
