Question

04-12-2018

Доброго дня, сьогодні я вирішила вам написати, бо остаточно зрозуміла, що сама не розберусь. Я навіть точно не можу сказати, що мене тривожить, тож..
Я була звичайним підлітком, вчилась, прогулювала, бувало нікого не слухала, але совісно мучилась,якщо комусь від того було боляче і погано. Далі пішла вчитись куда сказав тато, старалась не так для себе, як для нього. Щоб він мною гордився, завжди пишалась сама, коли мене називали татовою копією чи татовою донькою. А як щось йшло наперекосяк, то найбільш переживала, щоб він не дізнався або як він це сприйме.. І зараз саме та ситуація. Я боюся як мій тато сприйме, що я більш не схожа на його донечку..
Я перестала вчитись, стала більш прогулювати, підводити кураторшу( а вона в мене дуже хороша, і мені за це дуже соромно), не готуюсь, нічого не здаю, навіть не гуляю, а як і вийду прогулятись з друзями, то псую всім вечір і настрій. З друзів залишилась одна подруга, яка мене тільки терпить, та й то з великими зусиллями. Я не можу змусити себе зробити хоч щось. Цього року ми з братом стали жити разом, вдвох, так як він поступив і він теж переїхав на квартиру. Спочатку я думала, що це добре, я стану дорослішою, бо мені треба буде за ним слідкувати, кормити, ніби я ж старша - я відповідаю. Перший місяць так і було, а далі, я знову стала собою: прогулюю, не слухаюсь, підводжу близьких.
Сьогодні взагалі серйозно напартачила і підвела кураторша вкрай, що аж документи хотіла забирати, і з одногрупницею на парі малювали в зошиті способи померти: посміхаючусь людинку що повісилась, або задуюючусь стрибати з мосту( я не вмію плавати і боюсь висоти). Спочатку здалось, що це жарти і весело, та пішли інші варіанти( таблетки, вскриття вєн). І по дорозі додому я поняла, що це були не жарти, а я всерйоз про це задумалась( після того як викладачка перед всією групою виставила мене брехухою, яка всіх підводить і якій нічого не можна довіряти). Я вже не знаю як завтра йти до тих людей, і сидіти з ними пів дня в одному приіщенні... Мені погано... Дуже..

Вопрос от: Діана; Возраст: 18

понравился вопрос?

04-12-2018 17:14:23Дополнение от автора

Я не маю кому про це сказати, бо ніхто не зрозуміє! Я знаю, що навіть подруга просто пошкодує мене та й по всьому.. Ніхто ніколи ж не сприймав мене всерйоз! Я завжди була весела, життєрадісна, ніколи нема проблем, легко знайомилась, знаходила спільну мову.... Так всі думали і казали.. Насправді ж я просто під всіх підлаштовувалась, ламала свої плани для когось, свою думку.. Я знала що це неправильно і так не має бути, та нічого не могла і не можу з собою вдіяти. Може це і банально, та я просто хочу поїхати туди де ніхто незнає мене, моє життя, як кажуть, почати все з нової сторінки. Та не можу... Мені не вистачить на це сміливості,,, і совісті... Підвести так тата, маму, всіх хто мене дійсно любить такою як я є! Я знаю, може це звичайна історія звичайного підлітка, який хоче уваги... Але для мене це все моє життя, яке я живу даремно, і знаю точно, що як мене не буде, то ніхто не буде сильно за це переживати, хтось і взагалі цього не помітить.... Я вирішила написати, бо надіюсь, що хоть тут мені хтось допоможе, а не просто пожаліє.. Мене лякає те, що я так часто думаю про життя без мене... І боюсь, що може настати день коли щось станеться, а я цього не зможу пережити, навіть якщо це буде маленька невинна сварка... Я незнаю, що робити з собою. Я не заплуталась! Я просто незнаю! Нічого! Я дуже боюсь себе і своїх різких спонтанних необдуманих дій... Я дуже хочу жити! І жити нормальним звичайним життям. З надією на допомогу Діана.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

04-12-2018 Я не уверенная и всего боюсь

04-12-2018 Послеродовая депрессия

04-12-2018 Покрасніння

04-12-2018 Не хочу идти на работу, хотя я её и ищу

03-12-2018 Як повернути чоловіка після зради дружини

03-12-2018 Как избавиться от чувства вины?

03-12-2018 Не могу разобраться в себе.

03-12-2018 Как справиться со страхом?

03-12-2018 Как в таких ситуациях обычно поступают люди ?

03-12-2018 Как избавиться от апатии?

Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) · Answer 1 · 2018-12-04 17:36:34

Діана, добрий день! Вам потрібно попрацювати над самооцінкою. Ви не цінуєте себе, Ваша самооцінка є умовною, вона залежить від схвалення інших людей. Спочатку Ви намагались бути кращою для батька. "Щоб він мною гордився, завжди пишалась сама, коли мене називали татовою копією чи татовою донькою. А як щось йшло наперекосяк, то найбільш переживала, щоб він не дізнався або як він це сприйме.. І зараз саме та ситуація. Я боюся як мій тато сприйме, що я більш не схожа на його донечку." Зараз важливо бути гарною для кратора, друзів " підводити кураторшу( а вона в мене дуже хороша, і мені за це дуже соромно), не готуюсь, нічого не здаю, навіть не гуляю, а як і вийду прогулятись з друзями, то псую всім вечір і настрій. З друзів залишилась одна подруга, яка мене тільки терпить, та й то з великими зусиллями" . Бути гарною для всіх важко, Ви, схоже ставите до сабе великі вимоги (турбуватися за брата, бути йому старшою сестрою), але не витримуєте цих високих стандартів, починаєте уникати, кидаєте на півдорозі, або не беретесь, бо боїтесь не бути кращою. "Я не можу змусити себе зробити хоч щось. Цього року ми з братом стали жити разом, вдвох, так як він поступив і він теж переїхав на квартиру. Спочатку я думала, що це добре, я стану дорослішою, бо мені треба буде за ним слідкувати, кормити, ніби я ж старша - я відповідаю. Перший місяць так і було, а далі, я знову стала собою: прогулюю, не слухаюсь, підводжу близьких". Чи є у Вас можливість попрацювати з психологом, у формі питання-відповідь допомогти буде складно.

Я - не я...