Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 3 години тому: «Більш важливим і логічним буде віднайти першопричини і саме з ними почати працювати. Тому що, те що ви описуєте є всього лише наслідком і симптомами цих першопричин»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 3 години тому: «Вітаю ! Те, що Ви описуєте — коли під час критики чи емоційної розмови хочеться впитися нігтем у шкіру, а потім вкусити себе, щоб заспокоїтися, — схоже на спосіб, яким Ваш організ»
Марта Калина
Марта Калина 6 годин тому: «Добрий день! Співчуваю, що ви проходите через це. Самопошкодження «впиватись ногтем в шкіру» та «кусати себе» не є нормальною або здоровою реакцією на стрес чи тривогу та вказує н»
Питання від: SmallPony Вік: 38

Возможно ли найти понимание у любимой и уважаемой женщины?

Я давно испытываю серьезные чувства к женщине, но решился проявить инициативу совсем недавно. Ей около 50 лет, работает продавцом в продовольственном магазине. Она симпатичная, скромная, всегда вежливо и внимательно обслуживает. Я видел ее более 15 лет, но сумел ее оценить и понять, что она - чудесная, замечательная женщина, лишь в конце прошлого года. Тогда мой отец заболел и вскоре умер. Этот период был крайне тяжелым, и я подумал, что она способна заменить мою давно покойную маму, заботиться обо мне и оберегать. Она ее напоминает в плане внешности, голоса, манеры и надеюсь, что и в плане душевных свойств. Она мне кажется какой-то родной, хочется все время смотреть на нее и слушать ее голос.
Однако, я стесняюсь показываться ей на глаза. Не вижу плюсов, которые могу иметь для нее и не считаю себя годным к партнерским отношениям. Во мне отсутствуют такие важные свойства, как надежность, уверенность, умение адаптироваться в социуме, работать и зарабатывать. Испытываю дискомфорт, когда надо взаимодействовать с людьми. Люди сразу распознают во мне жертву и позволяют себе оскорбления в мой адрес.
Я благодарен этой женщине просто за то, что она есть и старался как можно чаще ее видеть. Со временем росла потребность донести до нее свои чувства. Но заговорить с ней лично ужасно стеснялся. Тем более рядом, с ней работают довольно языкастые тетки. Недели две назад написал письмо на бумаге и передал ей через другую продавщицу (не из ее напарниц). В письме прямо написал о своих чувствах, дал свои координаты, попросил написать или позвонить.
Она не откликнулась, через несколько дней я пришел в магазин. Подошел к ней и спросил: "Извините, пожалуйста, Вам ведь отдали мое письмо?" Она: "Ну, отдали и что дальше?" "Вы не желаете созвониться?" "Нет" "Почему?" Тут из подсобки вышла другая продавщица, спросила: "В чем дело?" Она ей: "Да вот, созвониться хочет." И мне: "У меня муж есть." Мне ничего другого не осталось, как повернуться и уйти. В принципе, ранее я видел у нее кольцо на руке и понимал, что, скорее всего, она замужем и ей все это просто не надо.
Пытаться ли с ней контактировать в дальнейшем? Я, как всегда, хочу ее видеть, но уже не могу делать у нее покупки, заходить в магазин - крайне стыдно. Смотрю через стеклянную дверь. Если пытаться ей что-то объяснить, просить о встречах и созвонах, боюсь нарваться на ее агрессию. А хочется все исправить, чтобы она смогла меня понять.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Доброе утро! Как бы Вы отнеслись к тому, если бы Вам передавали подобного содержания письма и проявляли непонятный интерес?
Здравствуйте! Оставьте женщину в покое. Что Вы хотите, чтобы она сделала? Оставила свою жизнь ради Вас? Почему она должна Вас понимать? Она не Ваша мама и никогда ею не будет. Может, пора стать взрослым?
Хотите изменить свою жизнь, займитесь собой, своим самообразованием. Начните что-то делать. Поработайте с психологом.
Люди ведут с нами так, как мы это им позволяем. Жертвой чувствуете себя Вы, другие лишь отражают Ваше отношение к себе.

Ответ отредактирован автором 18-06-2020 09:52:57

Доповнення від автора питання ·
Здравствуйте, спасибо за отклик.
Получив такое письмо, наверное, я был бы польщен. Оно было написано в высшей степени корректно и уважительно. В нем я выразил этой женщине свое восхищение, пожалел о том, что все это время каждый раз очень недолго ее видел, приходя за покупками. Упомянул о сходстве с покойной мамой, объяснил, почему не считаю возможным с ней заговорить. Кстати, здесь я описался, отец заболел в конце позапрошлого года. Так что, это продолжается полтора года.
Я нуждаюсь в этом человеке, испытываю постоянный дискомфорт. Мне хочется, чтобы она пересмотрела свои приоритеты, пошла мне навстречу. Чтобы проводила со мной хотя бы минимум времени, беседовала, морально поддерживала. Чтобы от нее не было секретов. А после этого разговора остался неприятный осадок. Не ожидал, что она может быть такой злой и грубой, так легко выдать мой секрет другой тетке. Но мое отношение к ней ни в коем случае не изменилось в худшую сторону.
Что касается работы над собой, я, честно говоря, давно сдался. Попытки осуществить какие-то перемены ничего не дают или даже становится еще хуже. Что Вы хотите от человека, который всю жизнь старался от всех прятаться? И никакой психолог тут не поможет.
Доброго дня, SmallPony.
цитата:
Я видел ее более 15 лет, но сумел ее оценить и понять, что она - чудесная, замечательная женщина, лишь в конце прошлого года. Тогда мой отец заболел и вскоре умер. Этот период был крайне тяжелым, и я подумал, что она способна заменить мою давно покойную маму, заботиться обо мне и оберегать. Она ее напоминает в плане внешности, голоса, манеры и надеюсь, что и в плане душевных свойств. Она мне кажется какой-то родной, хочется все время смотреть на нее и слушать ее голос.

Дуже співчуваю, що Ви втратили матір і батька. Водночас, помітно, що Ви намагаєтеся знайти батьківську фігуру-замінник, якої Вам не вистачає (припускаю, що це заапустило смерть батька). Водночас, те, що Ви відчуваєте, на жаль, ніяк не можна назвати коханням, а скоріше созалежністю. Партнерські стосунки - це відносини "на рівних", а не віддносини "мама-син". Вам необхідно звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати втрату батька і матері + спеціаліст стане тою тимчасовою батьківською фігурою для Вас, якої Вам не вистачає на той час, поки Ви не розвинете свого внутрішнього Турботливого Родителя.

цитата:
Я нуждаюсь в этом человеке, испытываю постоянный дискомфорт. Мне хочется, чтобы она пересмотрела свои приоритеты, пошла мне навстречу. Чтобы проводила со мной хотя бы минимум времени, беседовала, морально поддерживала. Чтобы от нее не было секретов.

Так, Ви потребуєте теплої, батьківської фігури, але ця жінка не потребує Вас і має на це право. Ми не можемо вплинути на бажання, потреби, поведінку іншої людини, а лише свої, адже лише ми відповідальні за своє життя.

цитата:
А после этого разговора остался неприятный осадок. Не ожидал, что она может быть такой злой и грубой, так легко выдать мой секрет другой тетке. Но мое отношение к ней ни в коем случае не изменилось в худшую сторону.

Реакція цієї жінки була цілком зрозумілою, адже Ви порушили її особистісні кордони і вона їх відстояла. Водночас, Ви ніяк не можете змиритися із цим і поважати її право на власне життя.

цитата:
Что касается работы над собой, я, честно говоря, давно сдался. Попытки осуществить какие-то перемены ничего не дают или даже становится еще хуже. Что Вы хотите от человека, который всю жизнь старался от всех прятаться? И никакой психолог тут не поможет.

Лише Ви відповідальні за своє життя і лише Вам над ним працювати. Таке відчуття, що Ви знову впадаєте у жертву і обираєте пасивність, обезінюючи навіть можливість змін. Ваш єдиний вихід - це звернутися до психолога-психотерапевта на довготривалу терапію. Вибір лише за Вами.
Доповнення від автора питання ·
Спасибо, но, простите, я не понимаю по-украински.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.