Доброго дня, Dana.
А що Вам давали стосунки із колегою, чого не давали стосунки з чоловіком?
Що Вам подобалося у колезі? А що подобається у чоловікові (Ви ж його обрали у партнери)?
цитата:
Ведь я ему не доверяла до конца.
А в чому саме Ви йому не довіряли? І чому приховували, що у Вас є чоловік?
цитата:
Я всё таки решила помирится с мужем, дать шанс и рассказала ему все, но в чувствах не призналась.
Тобто Ви розповіли чоловіку про зраду? І як він відреагував? Він продовжує Вам довіряти? А чому Ви не призналися йому у почуттях, чого Ви боялися?
цитата:
Коллеге ничего не сказала...Я постоянно думаю о нем и бывшей работе.
А скільки часу пройшло після вашого розлучення? Можливо Вам також важко це забути тому, що Ви не поставили остаточну "крапку" у відносинах, не проговорили це із колегою, тому воно досі Вас хвилює.
цитата:
У меня депрессия, кажется жизнь потеряла смысл. Муж мой вроде начал работать, говорит что любит. А меня не отпускает ситуация никак, прокручиваю все события с ним в голове.
А чоловік помічає Ваш психологічний стан? Ви казали йому, з чим це пов'язано? Насправді, при втраті когось чи чогось переживаються наступні стадії: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Помітно, що Ви застрягли на стадії "торги", адже обдумуєте, що могли б зробити інакше. Я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати і відпустити ці стосунки + звернутися спільно із чоловіком до
сімейного психолога (зрада - це завжди дуже травматично, адже порушується фундамент стосунків - довіра, а щоб його відновити потрібне час і співпраця двох партнерів).