Доброго вечора.... Я ніколи не з ким не обговорювалася свої проблеми ,тому для мене досить важко відкритися ,але вже не має сил справлятися з усім самотужки.Мені здається що ще трішки і я зійду з розуму... Мені 31 рік 10 з яких я заміжня маю трьох діточок...,і чоловіка який мабуть з перших днів зраджувати,я думала це Мені здається як він казав :'ти все видумовуєш'. Але це так мене затягло як в болото... Він постійно шукає з ким йому поспілкуватися ,кому з колишніх подзвонити.Два роки тому ледь не дійшло до розлучення загуляв з дівчинкою 18 років при тому що йому було 36.осипав її подарунками,квітами,золотими прикрасами...на моє запитання чому він так зробив,сказав що у мене з моїми дітьми нема на нього часу,хоча це не так,я завжди старалися приділити час для романтики.вино з свічками кава в ліжко,що від нього не дочекатися ніколи.потім ніби все затишно я думала що він перервав відносини за для збереження самі та як виявилося вони спілкуватися і дося не дивлячись на те що вона вийшла заміж та народила дитину. Попри спілкування з нею не нехтує і з іншими . А не давно я дізналася що в нього є позашлюбна дитина якій 8 років від його колишньої з якою він начебто перервав відносини до того як одружився на мені.Він сам мені на підписку про це сказала,але зранку вдав що цього набуло,а коли я захотіла про це поговорити він просто сказав що це був жарт. Він дав задній хід як і завжди, вдаючись що я це сама собі придумала,а він ні в чому ніколи невинен. Так я розумію я не зміню його,і не заставляє себе поважати примусово,як мені з цим всім впоратися, я вже на грані божевілля... Піти не можу з трьома дітьми ,і залишитися дуже важко