Питання від:
аня
Вік:
20
проблеми з мамою і з собою
добрий вечір, не знала куди ше написати і кому сказати, тому вирішила написати сюди.
Мені 20 років, живу з мамою і сестрою, тато помер 3 роки назад, але він з нами всерівно не жив десь від того часу коли я ходила в клас 6 і нашим вихованням і всім іншим займалася мама, хоч він нам і помагав, але це було скоріше як обовязком і робилось це аби як, хоча грошей нам тоді хватало і нібито все було нормально. А після того як він розбився в аварії все потрохи пішло погано, не хватало грошей, мама постійно плакала, все було якось так погано похмуро безрадісно майже рік, мені було дуже тяжко на то все дивитись, я не знала як мені допомогти, шо робити, хотілось просто закритись від усіх, нічого не чути і не бачити. Але то все якось потрохи пройшло, приблизно в той час майже перестала з усіма спілкуватися з мамою теж, хоч ми і до того не дуже то багато часу проводили разом. я далі вчилась, ходила на роботу після пар, щоб заробляти собі трохи і мамі було легше. Непам*ятаю коли то почалось але вона потрохи почала казати шо я шось неправильно роблю, чи погано роблю, я старалась не звертати уваги, але з часом це ставало все гірше, вона почала говорити шо я товста негарна, я від природи не є худенька але і не повна на зріст 160 важу 45-48 кг. і так постійно через будь яку дрібницю істерики і скандали і починається вона заробляє гроші годує мене, одягає мене, життя мені вітдала все для мене робить а я нічого не роблю нічого не помагаю (це притому шо в дома я постійно прибираю і роблю майже всю роботу), роботу нормальну найти не можу ( я зараз на останньому курсі і вчусь на заочному, ходжу з подрожкою на роботу, але вона не є постійною, шукаєм якусь нормальну, але нічого знайти не можемо), не маю подружок (є декілька але я з ними не дуже часто бачусь, сама не знаю чому так), не маю нормального хлопця ( оце мене дуже нервує, невже обов*язково в 20 років виходити заміж, в мене є 3 подружки всі мої ровесниці і всі вони мають хлопців з якими все серьозно і вони збираються одружитись і я постійно слухаю вот Зірка чи Орися мають хлопців а ти ні, так старою дівою і лишишся, чи раніше треба було думати, а иепер в 20 років кого ти собі найдеш, чи шось таке. може це і проблема але я якшо чесно ше заміж не хочу і взагалі зустрічатися ні з ким не хочу, не знаю як будувати нормальні стосунки як комусь відкритися, боюсь шо як мені хтось сподобається то я йому здамся не гарною не цікавою, шо за мене є кращі і тд),
Мені 20 років, живу з мамою і сестрою, тато помер 3 роки назад, але він з нами всерівно не жив десь від того часу коли я ходила в клас 6 і нашим вихованням і всім іншим займалася мама, хоч він нам і помагав, але це було скоріше як обовязком і робилось це аби як, хоча грошей нам тоді хватало і нібито все було нормально. А після того як він розбився в аварії все потрохи пішло погано, не хватало грошей, мама постійно плакала, все було якось так погано похмуро безрадісно майже рік, мені було дуже тяжко на то все дивитись, я не знала як мені допомогти, шо робити, хотілось просто закритись від усіх, нічого не чути і не бачити. Але то все якось потрохи пройшло, приблизно в той час майже перестала з усіма спілкуватися з мамою теж, хоч ми і до того не дуже то багато часу проводили разом. я далі вчилась, ходила на роботу після пар, щоб заробляти собі трохи і мамі було легше. Непам*ятаю коли то почалось але вона потрохи почала казати шо я шось неправильно роблю, чи погано роблю, я старалась не звертати уваги, але з часом це ставало все гірше, вона почала говорити шо я товста негарна, я від природи не є худенька але і не повна на зріст 160 важу 45-48 кг. і так постійно через будь яку дрібницю істерики і скандали і починається вона заробляє гроші годує мене, одягає мене, життя мені вітдала все для мене робить а я нічого не роблю нічого не помагаю (це притому шо в дома я постійно прибираю і роблю майже всю роботу), роботу нормальну найти не можу ( я зараз на останньому курсі і вчусь на заочному, ходжу з подрожкою на роботу, але вона не є постійною, шукаєм якусь нормальну, але нічого знайти не можемо), не маю подружок (є декілька але я з ними не дуже часто бачусь, сама не знаю чому так), не маю нормального хлопця ( оце мене дуже нервує, невже обов*язково в 20 років виходити заміж, в мене є 3 подружки всі мої ровесниці і всі вони мають хлопців з якими все серьозно і вони збираються одружитись і я постійно слухаю вот Зірка чи Орися мають хлопців а ти ні, так старою дівою і лишишся, чи раніше треба було думати, а иепер в 20 років кого ти собі найдеш, чи шось таке. може це і проблема але я якшо чесно ше заміж не хочу і взагалі зустрічатися ні з ким не хочу, не знаю як будувати нормальні стосунки як комусь відкритися, боюсь шо як мені хтось сподобається то я йому здамся не гарною не цікавою, шо за мене є кращі і тд),
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
