Question

19-10-2011

добрий вечір, не знала куди ше написати і кому сказати, тому вирішила написати сюди.
Мені 20 років, живу з мамою і сестрою, тато помер 3 роки назад, але він з нами всерівно не жив десь від того часу коли я ходила в клас 6 і нашим вихованням і всім іншим займалася мама, хоч він нам і помагав, але це було скоріше як обовязком і робилось це аби як, хоча грошей нам тоді хватало і нібито все було нормально. А після того як він розбився в аварії все потрохи пішло погано, не хватало грошей, мама постійно плакала, все було якось так погано похмуро безрадісно майже рік, мені було дуже тяжко на то все дивитись, я не знала як мені допомогти, шо робити, хотілось просто закритись від усіх, нічого не чути і не бачити. Але то все якось потрохи пройшло, приблизно в той час майже перестала з усіма спілкуватися з мамою теж, хоч ми і до того не дуже то багато часу проводили разом. я далі вчилась, ходила на роботу після пар, щоб заробляти собі трохи і мамі було легше. Непам*ятаю коли то почалось але вона потрохи почала казати шо я шось неправильно роблю, чи погано роблю, я старалась не звертати уваги, але з часом це ставало все гірше, вона почала говорити шо я товста негарна, я від природи не є худенька але і не повна на зріст 160 важу 45-48 кг. і так постійно через будь яку дрібницю істерики і скандали і починається вона заробляє гроші годує мене, одягає мене, життя мені вітдала все для мене робить а я нічого не роблю нічого не помагаю (це притому шо в дома я постійно прибираю і роблю майже всю роботу), роботу нормальну найти не можу ( я зараз на останньому курсі і вчусь на заочному, ходжу з подрожкою на роботу, але вона не є постійною, шукаєм якусь нормальну, але нічого знайти не можемо), не маю подружок (є декілька але я з ними не дуже часто бачусь, сама не знаю чому так), не маю нормального хлопця ( оце мене дуже нервує, невже обов*язково в 20 років виходити заміж, в мене є 3 подружки всі мої ровесниці і всі вони мають хлопців з якими все серьозно і вони збираються одружитись і я постійно слухаю вот Зірка чи Орися мають хлопців а ти ні, так старою дівою і лишишся, чи раніше треба було думати, а иепер в 20 років кого ти собі найдеш, чи шось таке. може це і проблема але я якшо чесно ше заміж не хочу і взагалі зустрічатися ні з ким не хочу, не знаю як будувати нормальні стосунки як комусь відкритися, боюсь шо як мені хтось сподобається то я йому здамся не гарною не цікавою, шо за мене є кращі і тд),

Вопрос от: аня; Возраст: 20

понравился вопрос?

19-10-2011 19:47:38Дополнение от автора

шо я товста ( з цим у мене є проблеми, після того як вона на мене почала казати корова я стараюсь скинути вагу, більша частина мого життя крутиться навколо цієї теми, я голодаю скидаю пару кг потім починаю їсти все підряд, ненавиджу себе за кожен шматок тому після того стараюсь шоб з мене все вийшло, 2 пальці в рот, але стараюсь шоб це не було дуже часто, вага у мене постійно хитається від 44 до 49, і мене це просто вбиває, я хочу знову їсти як всі інші, без голодання і переїдання хочу себе любити а не обходити дзеркало шоб лишній раз не подивитись на себе, коли я набираю тих пару кг то мені здається шо в мене всюди жир і шо я настільки страшна шо це всі бачать і ніхто на мене не зможе уваги звернути як на гарну дівчину, і я знову голодаю-їм і як мама бачить шо я починаю забагато їсти починає говорити шо я жиром обросла шо я корова і тд) ше вона постійно рівняє мене до інших, що всі такі хороші нормальні, а я- я найгірша і все в мені не так і знов все вище перераховане і ше купа образливих слів. поговорити я з нею не можу, ми взагалі здається так щоб говорити як мама з дочкою не говорили, але останніх років 2 взагалі стараюсь нічого їй не розказувати, не хочу шоб вона шось про мене знала, казала шо я не так роблю і шо я не права.
Тому я не знаю шо мені робити, якшо кожен день на мене кричать, якшо раніше я старалась стримуватись, то тепер в мене це не дуже добре виходить, я закриваюсь в своїй кімнаті і слухаю пр те яка я погана.
Я впевнена шо це все вона не робить тому шо мене не любить, просто їй тяжко, тому шо вона сама виховує нас з сестрою, але шо я маю робити, допоможіть будь ласка.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 1 · 2011-10-19 21:13:32

Аня,
мені сумно читати твій лист. Сумно, що твоя мама так ставиться до тебе. Я добре розумію тво почуття з приводу незадоволення собою. Проте варто тепер підтримувати себе більше і розуміти, щоб об`єктивних причин тривожитися про свою зовнішність у тебе немає. Адже при твоєму зрості вага у тебе така, яка має бути в нормі, навіть менша. Мама з певних причин своє незадоволення, роздратування розміщає на тебе. Тепер ти це помічаєш і можеш щось змінити в своєму житті, щоб не зачинятися в кімнаті або не слухати про те, що мама тобі каже. Дуже хочеться, щоб ти навчилася підтримувати себе, це можна зробити за допомогою роботи із психологом.

Галина Несмашна · Answer 2 · 2011-10-20 03:11:46

Аню, дуже шкода, що у твоєму такому ще ранньому віці було так багато складних моментів, і що мама, яка повинна була б підтримувати тебе, навпаки, викликає у тебе ще більший стрес.
Тобі складно слухати маму... і жити своїм життям...
мамі звісно , погано....і кричить вона на тебе не від хорошого життя...
але разом з тим, вона руйнує тебе...
ти вже маєш низьку самомоцінку, бо дивишся на себе очима мами...
шкода....але мабуть, лише живучи іі подалі від мами ти зможеш прислухатися до себе, своїх бажань, жити так як хочеш...
що стосується зовнішності та твоїх складних стосунків з їжею- мабуть краще звернутися до психолога чи психотерапевта для очної консультації...

проблеми з мамою і з собою