Чому я втрачаю контроль над своїм тілом ?

Марина, доброго дня! Ваш стан вимагає очної зустрічі з спеціалістом - і психологом і невропатологом. Самі Ви з цією проблемою не зможете справитись, тільки з допомогою спеціаліста. Можливо це пов’язано з великою кількістю тривоги або з попереднім стресом, варто розбиратись з цим детальніше. Бережіть себе!

Здравствуйте!
Я всё-таки склоняюсь к не выявленному заболеванию, советую обратиться к терапевту.
Если же исключить медицинское заболевание, а обратиться к психосоматике, то картина следующая. Слабость в ногах указывает на нежелание и дальше двигаться по жизни в том направлении, куда до сих пор двигались. То есть, есть неосознанное желание прекратить жить так, как до сих пор жили. Причины этого нежелания можно выявить, поработав лично с психологом.

Марино, не хотілося б Вас лякати, але погождуся з колегою, можливо варто в першу чергу більш глибоко обстежитись, (чи робили Ви МРТ голови, наприклад?), адже дуже важливо не пропустити якогось важкого захворювання (особисто я знаю випадок початку розсіяного склерозу у молодому віці після грипу).
А щодо психосоматики, то, можливо, має сенс пошукати для свого тіла більш дбайливий графік, щоб воно не було вимушене «шукати хвороби», щоб відпочити «по-справжньому» ( а не тиждень після «хронічної перевтоми»)?

Здравствуйте, Марина! Вам нужно обследоваться более тщательно или у других врачей. Невропатолог - в первую очередь. Психологическая проблема не будет проявляться так, что Вы с кровати физически встать не можете и губами пошевелить сложно. Хотя всякое бывает. Возможно, Вы настолько замучили свое тело работой по 10 часов без выходных, что уже Ваше подсознание борется за возможность отдохнуть. Зачем же так над собой издеваться? Или Вы можете себе позволить отдых, только при болезни и невозможности двигаться? Вот такой вопрос можно решить при помощи психолога.

Доброго дня, якщо органічні захворювання виключені, то...Перше, на що звернула увагу - це стрес, про який Ви написали. Минуло два роки, а Ви все ще "закриті" від стосунків, хлопців і т.д. Як Ви вважаєте - - Ви його пройшли?, може потрібно попрацівати з цією темою? Може це спусковий механізм Вашого нинішнього фізичного стану? Такий, начебто, спротив життю? Це тільки припущення. І ще. Ви працюєте в такому режимі для чого? Яка мета? (розумію, зараз такий час і т.д.) Але це теж схоже на біг "від чогось чи когось". Це теж припущення. Тому краще про це в індивідуальній терапіїї проходити.

Доброго дня, Марино. Дуже раджу пройти вам поглиблене обстеження у невропатолога. Деякі розлади аж надто підступні і не виявляються відразу... І, звісно, звернутися до психолога. На мій суб'єктивний погляд, вам слід поговорити з психоаналітиком, в ідеалі психіатром-психоаналітиком (у Києві можу порекомендувати таких спеціалістів) - незалежно від того, підтвердиться чи ні медичний діагноз. Хоча, звісно, найважливішим критерієм є ваш власний комфорт від спілкування з психологом. Коли страждання зачіпає тіло - дуже важко з цим впоратися самим, і допомога фахівця буде більш ніж доречна.
І кілька напрямків для роздумів. Травматична ситуація, яка мала місце два роки тому, явно впливає на ваше теперішнє життя, і важливо дослідити, чому саме зараз це настільки критично. Як у вашій історії життя пов'язані та ситуація, модель "здорових стосунків" і тілесна слабкість з неможливістю рухатися? Якого болю допомагає уникнути ваш теперішній симптом? Ви звернули увагу, що іноді не можете "поворухнути навіть губами". Що не сказане стримується? Тіло можна розглядати як свого роду "останній бастіон" психологічного захисту. Щось непромовлене (і, вірогідно, не прожите) стримувалось психічно - темпом життя, коли думки зайняті роботою, навчанням і переїздом; а коли цей ресурс вичерпано, гальмується усе тіло... Звісно, це все навіть не гіпотези, а варіанти роздумів, які безпечніше та ефективніше можна розгорнути в процесі індивідуальних консультацій.
Успіхів вам!