цитата:
Муж в принципе принимает участие в воспитании ребенка, но лично мне бы хотелось большего участия с его стороны. Почти все процедуры по уходу за ребенком на мне. Играю больше тоже я.
Пропоную, щоб Ви обговорили із ним цей момент. Перш за все, скажіть, що для гармонійного психологічного розвитку дитини є важливим однаковий вклад обох батьків у виховання (а в період, коли дитина починає ходити і відділятися від матері, досліджуючи світ - це стає вкрай важливим). Крім цього, Ви іноді втомлюєтеся і не можете дати дитині зовнішній ресурс, якого вона потребує, адже Вам потрібно відновлювати і поповнювати свій внутрішній ресурс.
цитата:
Но мои попытки поговорить с мужем о наших проблемах в общении воспринимаются им как-то агрессивно, он сразу становится в позу - не доставай меня, или обвиняет меня в истеричности, или говорит, что это я спровоцировала такую ситуацию, поэтому я и виновата в том, что произошел конфликт. Редко когда может извиниться.
Припускаю, що він відчуває загрозу у обговоренні цієї ситуації (можливо боїться звинувачень з Вашого боку і тому "йде на випередження", звинувачуючи Вас + не потрібно забувати про його рекетний гнів).
цитата:
Спасибо, наверное мне надо продумать, что именно я хочу сказать и попытаться откинуть поучающие и обвиняющие фразы, обговорить, как он видит ситуацию. Я хочу, чтобы муж понял, что плакать для детей нормально, что они еще не понимают и не контролируют свои эмоции, что нельзя им запрещать негативные реакции. А в общем хотелось бы, чтобы было меньше криков, и ребенок рос в более здоровой атмосфере.
Дуже радію, що Ви вже взяли дещо від рекомендацій психологів і хочете втілити це у життя.
Як найкраще формулювати такі запити на обговореня: заздалегіть узгодити час і місце розмови (щоб Ваш чоловік нікуди не поспішав і не був знервованим) + говорити з позиції своїх переживань, визначи, при цьому, і його почуття, наприклад:
"(ім'я), дуже дякую, що погодився зі мною сьогодні поговорити, для мене це дуже цінно. Я хотіла б спочатку висловити свою точку зору, а потім вислухати твою, ОК? Я бачу, як ти турбуєшся про нашого сина і як ти за нього хвилюєшся - це справжній прояв любові. Проте я помічаю, що іноді ти настільки за нього хвилюєшся, що тобі стає за нього страшно, а потім цей страх переходить у гнів. В цей момент цей гнів починає спямовуватися на мене і мені стає дуже боляче і страшно, адже я слідкую за сином та дбаю про нього. Мені і самій стає страшно, коли він ненароком падає, однак я мама і маю його підтримувати, адже дослідження світу не можливе без помилок. Коли він плаче, я його заспокоюю і співчуваю йому. Таким чином, я приймаю і визнаю всі його почуття, що, в майбутньому, дозволить йому бути відкритою, впевненою особистістю та приймати себе + даю йому усвідомлення, що досліджувати і відкривати світ - це безпечно, адже він інтегрує у себе позитивну батьківську фігуру. Водночас, я починаю засмучуватися ще більше, коли ти починаєш гніватися на мене при синові і я не можу дати всієї тієї позитивної підтримки, якої він потребує. Крім цього, ти також є дуже важливим для нього і я дуже хотіла, щоб ти також, у такі моменти його плачу, співчував йому разом зі мною. Чи не міг би ти, будь ласка, у моменти, коли наш син плаче, прослідковувати свій гнів і якщо ти відчуватимеш, що він є дуже сильним, на хвилинку відійти, щоб заспокоїтися емоційно, а потім знову повернутися, щоб нас обох підтримати? Що ти про це думаєш?".
Також я б рекомендувала Вам звернутися разом із чоловіком до
сімейного психолога (особливо у випадку, якщо він Вас не почує під час цієї розмови). Психолог буде тією третьою особою, яка керуватиме Вашою комунікацією і покаже Вам на практиці як конструктивно взаємодіяти. Крім цього, рекоменую запропонувати Вашому чоловікові відвідувати разом із Вами різні онлайн вебінари та просвітницькі курси для батьків - це допоможе не лише краще зрозуміти, як виховувати і взаємодіяти із дитиною, а й сприятиме розбудові психологічної близькості і співпраці вас як партнерів. На додачу, у психології побутує думка, що через наших дітей ми перепроживаємо знову свої стадії розвитку. Таким чином, досвід комунікації з вашим сином допоможе чоловіку краще зрозуміти свої неконструктивні установки та дитячі травми (наприклад, рекетний гнів) і, можливо, він захоче пропрацювати ці моменти на індивідуальній консультації із психологом-психотерапевтом у майбутньому. Не даремно говорять, що діти роблять нас кращими :).
Бажаю Вам удачі та вірю у Вас!
