Доброго дня, Ліза.
цитата:
Не люблю показывать грусть, радость, страх и тд. Стыдно в первую очередь перед собой. Кажется, что выгляжу очень глупо.
Скажіть, будь ласка, звідки у Вас така установка, що "показувати свої емоції - це соромно і Ви виглядаєте по-дурному"? Що саме Вам неприємно у їхньому вираженні? У Вас були в житті випадки, коли прояв Ваших переживань висміювали аюо критикували?
цитата:
Бывает срываюсь и начинаю плакать, но уже долго не могу остановиться.
Це цілком нормальна реакція, адже, якщо Ви надто довго придушуєте у собі певні переживання, то "тиск всередині зростає", а потім емоції "вистрілюють із вибуховою силою" (переходячи у неврози, психосоматику, роздратуання, депресію тощо). Саме тому ми маємо їх виражати одразу та не соромитися цього, адже емоції нам дані від народження (вони виконуєть важливу еволюційну роль).
цитата:
Постоянно хочу поговорить об этом с мамой, но стыдно говорить о каких-то
мелочных проблемах. Да и более глобальных тоже.
Скажіть, будь ласка, чому Ви вважаєте, що Ваш емоційний стан є маловажливим? І які глобальні речі Ви б хотіли ще обговорити із мамою? Насправді, Ви є неповнолітньою, а Ваша мама відповідальна за Ваше психічне і соматичне здоров'я, тому повідомити її про Ваш психологічний стан - Ваш обов'язок. Давайте уявимо, що Ви розповіли своїй мамі, про те, що Вас хвилює. Що найгірше може статися? Чого Ви боїтеся?
Також скажіть, будь ласка, Ліза, чи сталися у Вашій в сім'ї, за цей час, якісь кардинальні зміни чи стресові події? Коли Ви помітили, що Вам стало соромно проявляти свої переживання? Які у Вас стосунки із батьками, друзями, однокласниками, вчителями?
Ответ отредактирован автором 19-05-2020 11:22:23