Почему не слушаю советы сразу?

А почему вы решили, что нужно сразу слушать совет и делать как говорят? И почему неправильно выждать какое-то время, если не готовы принимать решение, и потом что-то делать?
И не совсем понятно, что именно вам не нравится? Что вы сразу не готовы принимать решение или что не слушаете сразу советы?

Здравствуйте.
Вам нужно какое то время для осмысления и, возможно, для того, чтобы что-то попробовать и получить опыт. А потом принимать решения, опираясь на него.
Это, кстати, полезная чёрта.
Так, что посмотрите на это под другим углом)

Добрый день!

А почему близкие обижаются, точнее на что?

Принятие какого-либо решения дело ответственное:обдумывать, сомневаться и не поступать по чьим-то рекомендациям, а опираться на свои ощущения нормально.

Почему Вам не нравится эта черта?

Чем она мешает? И как бы Вы хотели иначе?

Доброго дня, Анастасія.
Погоджуюся з колегами, що не приймати одразу поради, а сумніватися, обдумувати ситуацію і лише тоді приймати рішення самостійно - це психологічнно зріла позиція. Ви намагаєтеся вирішити проблему завдяки збиранню інформації з різних джерел, а потім аналізуєте її і приймаєте остаточне рішення.

Перш за все, Ви не відповідальні за почуття, поведінку, бажання інших людей, а лише за власні. Лише Ваші родичі відповідальні за своє почуття образи.
Крім цього, є поняття "допомога", а є - "рятування". У першому випадку Вас слухають, пропонують різні варіанти за умови, що Ви сама про це попросили + Ви обираєте, чи приймати цю пораду чи ні. Таким чином, Вашу можливість впоратися із проблемою самостійно не обезцінюють - це додає Вам впевненості і відчуття контролю над власним життям. В другому - допомогу "нав'язують" і відповідно хочуть, щоб Ви діяли "за чітко встановленою інструкцією", а коли Ви так не робите - то з'являється рекетний гнівт+ Ви впадаєте у психологічну роль Жертви, а Ваші родичі "прив'язують" Вас до себе.

А мне бы хотелось принимать какую-то помощь. Невозможно ведь делать все всегда одной.

На скільки я зрозуміла, Ви боїтеся, що якщо не будете виконувати поради родичів, то вони більше не відгукнуться на Ваше прохання про допомогу, адже відчуватимуть образу? По перше, якщо це трапиться і людина відмовить - Ви можете знайти інші зовнішні соц. джерела (друзі, колеги, психолог тощо). По друге, про яку саме конкретну "допомогу" Ви говорите? По третє, рекомендую Вам обговорити із родичами, що Ви вкладаєте у розуміння "допомоги" - наприклад, емпатійне слухання моєї проблеми + фідбек, який я візьму для себе як додаткову інформацію і "погляд збоку". Скажіть їм, що Ви цінуєте їхні зусилля і їхні сили "потрачені не даремно", адже вони дають Вам можливість поглянути на проблему з різних боків. Водночас, лише Ви відповідальна за власне життя і тому лише Ви повинні аналізувати всю сукупність зібраної інформації та приймати остаточне рішення.

Ответ отредактирован автором 12-09-2020 17:38:18

Давать совет это брать ответственность за последствия этого совета. Ваши близкие готовы к такому? А вы?
Да и если помогают только с условием того, что нужно все сделать как говорят, а иначе больше не помогут, то это не помощь, а манипуляция.

Хотелось бы понять и разобраться с этим, мне не нравится эта своя черта. Почему так может происходить?

Благодарите близких. Слушайте, внимайте, размышляйте, прикладывайте их мнение к своему. И будет Вам счастье. Вы же взрослая, а взрослые живут своим умом (!)