В мене вдома кожного року,скільки я живу,відбувається суцільне пекло,з якого важко вийти.Мій батько мене і мою маму часто бив і шарпав,копав коли ти йому не угодиш,зазвичай у п’яних станах або похмілля,якщо не так скажеш щось,що йому не сподобається він може вдарити та напасти,щоб ти не вийшов із кімнати,я часто втікала із дому з мамою босими та у будь-чому що встигала вдіти,в дитинстві при білих гарячках він швиряв речами,ми втікали на верхній поверх і сиділи з мамою на сходах до 5 ранку поки він не заспокоїться.Коли матір була мною вагітною,то він сказав що вона нагуляла і я не його дитина,він пішов від неї а потім вернувся,теж копав і швиряв її на вулиці вагітною,все життя обзивав мене товстою,що я нероба,безтолоч коли я щось неправильно робила,порівнював із успіхами з іншими,соромив мене коли я багато їла,ніколи не вибачався за те,що робив із мною.Коли мама була вдруге вагітною,він на 5 місяці вагітності зі злості від того що в нього алергія на молоко почав всі продукти з холодильника швиряти у вікно,вся кухня була розбомблена,і ванна,ми втікали знову,і був випадок коли він мене чуть не задушив светром на моє день народження,здалося що він хотів зґвалтувати.Мама повністю фінансово і морально залежна від нього,він не міг прийняти другу дитину із синдромом колобоми,облив її брудом що це вона винна що народила його,теж іноді його знецінює,але не пішов від сім’ї.Часто вживає алкоголь,до мене завжди був байдужий,не цікавився життям,я з ним не спілкуюсь,навіть якщо ми разом живемо.Я хочу піти звідси,і я можу це зробити,не дивлячись на те,що я фінансово повністю залежна від нього,він багато чого добився у кар’єрі,старається купити мені любов різними дорогими речами.Просто коли я не вдома він дуже сильно бє матір,робить страшні речі,я боюсь і відчуваю провину,що залишу матір із ним,та що дитині прийдеться це теж пережити,а я їх кину і так по кругу.І боюсь що мене покарає Бог за те,що я тримаю образу на нього,що хочу забути його,і що я поїду від них із-за того,що він може вбити мою маму.Я стараюсь їй пояснювати,аби вона йшла від нього,а вона не чує,хоча матір моя теж не подарунок,доволі складна людина,вони поїдають один одного.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Соломия, добрый день!
Скажите, а в чем Ваш вопрос и какую Вы хотите получить помощь? Ваша мама находится в созависимых отношениях и судя по всему, она не планирует выходить из них. Вы не находитесь в безопасности, а постоянно подвергаетесь стрессу. Это решение мамы быть в отношениях с этим мужчиной и пока она от него зависит, то она вряд ли разрешится. Что Вы можете сделать сами в этой ситуации? Вы не можете нести ответственность за Вашу маму, она сама для себя выбирает этот путь
↩ Реакція на відповідь № 340799 для Ольга Владимировна
Ось основна проблема це те,що я просто відчуваю провину за те,що я її лишу,ви праві,вона доросла людина і сама може робити вибір,просто мені її шкода і їй важко пояснити,що терпіти не варіант.
Добрий день, Соломія!
Я побачила дуже багато болі, почуття провини, злості та, можливо, безсилля. Це досить важкі почуття та емоції, з якими самотужки впоратися буде вкрай непросто. Але ваша критична позиція, ваше розуміння ситуації, як ненормальної, може допомогти вам.
Скоріше за все, вам здається, що все тримається на вас: безпека матері, благополуччя меншої дитини. Частково справді, багато чого тримається на вашому почуття провини. Через це ви берете на себе відповідальність за дорослу людину, яка має двох дітей, та в теорії, якраз навпаки, саме батьки несуть відповідальність за своїх дітей, а не створюють для них загрозу.
Те, що розповідаєте ви - класичний випадок домашнього насильства. І у вашого батька, і у вашої матері є причини залишатися разом, і фінансове питання - це тільки те, що лежить на поверхні; дуже велика вірогідність того, що навіть за умови достатнього фінансового забезпечення мати не пішла б від батька. Звісно, я кажу про узагальнені речі і кожна ситуація індивідуальна, але здебільшого відбувається саме так: така психологія у жертви та кривдника.
В кінці кінців вам потрібно зробити вибір: чи терпіти батька разом з матірʼю чи будувати власне життя. Другий варіант передбачає багато роботи над собою, в тому числі проходження етапу "я жахлива людина", тому бажано це робити з психологом.
↩ Реакція на відповідь № 340804 для Наталія Андріївна
Я з вами згідна,потрібно багато працювати над собою,я була у психолога 2 роки,наче половину проблеми змогла прожити,на разі не ходжу до психолога,гадаю що зупинятися консультуватися не варто.Дякую за розгорнуту відповідь та допомогу у цьому питанні
В данном случае, Вы терпите сами и все, что Вы можете сейчас сделать, это позаботиться о себе. Есть ли у Вас возможность жить отдельно. Мама сама выбирает такие отношения для себя и судя по всему она находится в созависимых отношениях, которые на Вас так же влияют. Обязанность родителей обеспечить безопасность для своих детей, а в Вашем случае этого не происходит. Вы уже несовершеннолетняя и в праве самостоятельно делать свой выбор. Было бы хорошо продолжить работу со специалистом, чтобы разобраться в этой ситуации и посмотреть на свою жизнь с другой стороны
І боюсь що мене покарає Бог за те,що я тримаю образу на нього,що хочу забути його,і що я поїду від них із-за того,що він може вбити мою маму.
Чомусь Бог не карає батька за його ганебні вчинки і знущання над близькими. А вас має покарати. Поясніть, на чому побудовані ваші побоювання?
Розумом ви можете усвідомлювати, що ви і мама - то різні люди і різні особистості, в яких має бути свій окремий життєвий шлях. Проте на рівні підсвідомості ви ще поєднані дуже тісним зв'язком з мамою. Ніхто не проти душевного зв'язку, але потрібно позбавлятись залежності від почуття уявної, а не реальної провини.
Не беріть на себе невластиві обов'язки - відповідати за благополуччя батьків - дорослих людей, які мають подбати про себе самі.
↩ Реакція на відповідь № 340808 для Владимир Анатольевич
На рахунок покарання,це завжди були наративи мами та баби,які завжди казали,що карма повертається,потрібно дотримуватися заповідей,вони доволі релігійні,бабуся постійно мені каже,що батька треба прощати і любити,який б він не був.Але я не знаю чи люблю його,мені хочеться віддалитися від нього,його батько теж такий самий був аб‘юзер,він втік з дому в 15 років,в нього також є сестра молодша,яка теж мого діда не любить,вона народила сина,який копія діда,і я теж таке боюся,що карма і гріхи повернуться на дітях і що якщо я втечу і не буду жалкувати,то воно буде мене гложити на душі все життя і я не зможу бути щасливою.Я із матір’ю дуже пов’язана,вона сама так зробила,я по суті повністю залежна від її думки,я її підтримувала і була з нею у важких моментах завжди поруч,і я бачу,як вона болісно реагує коли я кудись на пару тижнів їду,каже як їй важко одній і з малою дитиною так ще й з батьком-тираном,ніхто їй допомагає,вона дивно відреагувала на те,що я в свої 21 почала мати хлопця,постійно внушає що не можна довіряти чоловікам,що тільки на початку все так солодко у відносинах,тому я завжди тривожуся коли в мене все дуже добре із хлопцем,відчуття небезпеки і підозрілість.Думаю варто до психолога знову ходити
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 340807 для Ольга Владимировна
Добрий день. Вам варто звернутися на індивідуальну роботу і до поліції, якшо вашому життю будуть загрожувати дії батька. Те пекло, яке ви описуєте на межі людяності. Потурбуйтеся про себе, в першу чергу.
Вы были у психолога 2 года назад или работали со специалистом 2 года?
цитата:
наче половину проблеми змогла прожити
А с каким запросом вы работали?
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 340856 для Светлана Владимировна
Я була із спеціалістом гештальт-психотерапії.Два роки я проговорила з нею цю проблему із батьком,змогла поділитися це із кимось,адже це знала лише сім‘я.Вона давала доволі хороші поради,проте згодом відчула що її сеанси неефективні,зник інтерес ходити до неї,хоча єдине що допомогло це те,що вона підтримувала та дала можливість змінити ставлення до цієї ситуації.
та дала можливість змінити ставлення до цієї ситуації.
Можно узнать, как именно вы изменили
цитата:
ставлення до цієї ситуації
?
Потому что из вашего старттопика видно, что
цитата:
Проблема вдома у сім’ї
так и осталась не проработана.
Отсюда и возникает вопрос, зачем же вы тратили 2 года, если сеансы были
цитата:
неефективні
и проблему свою вы так и не решили?
Или это был бесплатный психолог и вы не тратили свои деньги?
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 340882 для Светлана Владимировна
Я просто не проводжу в неї сеанс вже півроку,можливо не потрібно було зупиняти,тим більше я з нею про це говорила 2 роки тому якраз,мені на той момент було головне виговоритись комусь,вона жаліла мене і вислуховувала із розумінням,мені було важливо щоб мене зрозуміли,згодом зупинила із-за фінансів та відчула пізніше що це не ефективно,після сеансів було гірше через те,що психолог разом зі мною плакала та підкреслювала що це жахливо.
я з нею про це говорила 2 роки тому якраз,мені на той момент було головне виговоритись комусь
Какой же смысл был тратить столько времени (аж целых 2 года!) и денег только на то, чтобы выговориться?
Или вы не хотели решать свою проблему?
цитата:
можливо не потрібно було зупиняти
Вы мало потратили времени и денег?
Если не было эффекта за 2 года, то чего вы ожидаете?
Решение проблемы клиента начинается с первой же консультации.
Да, клиент, безусловно, выговаривается и получает поддержку.
Но работу по решению проблемы, при этом, никто не отменял.
цитата:
я звернуся до фахівця
А сейчас у вас какие ожидания от работы с психологом?
Вы будете искать нового специалиста?
вона дивно відреагувала на те,що я в свої 21 почала мати хлопця,постійно внушає що не можна довіряти чоловікам,що тільки на початку все так солодко у відносина
Виходить, мама транслює вам свій досвід. Але ж у вас інша доля, бо ви не мама. Перевіряйте її слова і світоглядні позиції на власному досвіді. Формуйте своє бачення реальності. Знаходьте свої способи втілення мрій і реалізації бажань, аби зупинити негативний вплив маминих слів
цитата:
тому я завжди тривожуся коли в мене все дуже добре із хлопцем,відчуття небезпеки і підозрілість
Звісно, вона для вас хоче добра, але насправді в неї мимоволі виходить навпаки. На жаль.
Якщо в усьому будете рівнятись на маму, то станете мамою№2. А воно вам потрібно? Невже відмовитесь від власного унікального шляху?!
Тетяна Артеменко
психолог
Черкаси·
Психолог більше не активний на сайті
Розумію, що Ви хочете забути свого батька, бо він приніс багато страждань. Але психіка так не
працює. Ви все одно будете думати про нього та пригадувати. Також я прочитала, що він Вас утримує та купляє Вам подарунки. Очевидно, таким способом він виявляє свою любов, як уміє.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 340887 для Светлана Владимировна
В мене на той момент не було кому виговоритись,і на початку мені з нею було нормально і відчувала ефективність сеансів,згодом аж через 2 роки відчула що є потреба змінити спеціаліста або завершити з нею розмови,психолог замість порад та роботи вже просто жаліла мене,вислуховувала,можливо в якісь мірі я справді не хотіла працювати над проблемою тоді,мені на той час було 18,я не була особисто доволі зріла аби розуміти чи ефективно чи ні,брати відповідальність за себе,мені було головне з кимось поділитися «секретами».Тому вона справді наполовину мені допомогла,я можу оцінювати певні речі самостійно,вважати і розуміти більш менш,що ця ситуація є ненормальною і розуміти,що є люди,які зрозуміють мою проблему та виражатимуть співчуття.І я не жалкую за витрачені кошти,бо спеціаліст підтримував мене,коли мені це найбільше було потрібно.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 340929 для Тетяна Артеменко
Так і є,він завжди коли зробить поганий вчинок в мою сторону,то одразу потім готує смачні страви,купує щось або подарить найдорожче і найкраще.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 340905 для Владимир Анатольевич
В момент коли я тимчасово жила окремо від батьків,я справді відчула свободу та щастя,що немає негативу та не прийдеться підвлаштовуватись під атмосферу,яка відбувається вдома,хоча я повністю не розуміла,що я можу будувати вже сама життя.В мене мама по натурі тривожна особистість,все має бути під контролем,все мусила про мене знати,секретів по суті не було жодних від неї,була певна гіперопіка,всі проблеми та вибір у чомусь вона займалася сама,іноді здається,що вона наче внушала мені,що я завжди неправильно щось роблю і обираю не те,можливо усі мами в якісь мірі такі,коли хочуть мати вплив на дітей.Тому в її очах вона завжди була для мене авторитетом,наче вона найкраще знає цей світ,така думка в мене була навіть у дорослому віці,навіть досі в мені є риса та проекція у виборі людей,які контролюють все,в тому числі мене,що я маю підвлаштовуватись під когось,слухатися всіх,що кажуть,наче усі праві,тільки не я,поведінка в якісь мірі дитяча та наївна,мною справді легко маніпулювати.Ну це інша вже проблема,з віком я починаю вже потихеньку усвідомлювати та приймати свої рішення та бажання,але роботи ще багато над собою.
К сожалению, такая стратегия психолога еще больше погружает вас в позицию жертвы.
А из этой роли решить проблему у вас не получится.
Безусловно, выбор специалиста будет зависеть от ваших желаний.
Желаю вам успеха.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.