Тривожність, замкнутість, депресивні стани

Доброго ранку, Юрію!

Тривожність, замкнутість, депресивні стани

Співчуваю Вам - перебувати утакому стані, дійсно, дуже важко і виснажливо. Проте...

Маєте знати, що існує вихід. Тобто вирішення проблеми за допомогою ТЕРАПІЇ. Не звичайні розмови про поганий стан і тривожність, а уважний і глибокий підхід: спочатку у дослідженні причин вказаних Вами проблем, а потім - напрацюванні іншого, більш здорового та об'єктивного ставлення до себе, відкритті та засвоєнні дієвих способів задоволення власних потреб та бажань...

Ви вже зробили перший крок - звернулись на сайт психологів. Отже потурбувались про себе. Це добра ознака. Далі належить робити інші кроки. Наприклад, обрати фахівця і звернутись до нього особисто. Звернутись до того, хто викличе у Вас довіру. З ким відчуєте емоційний контакт і бажання відверто говорити про себе.

А поки що я волів би дещо уточнити.

Важко знаходитися у людних місцях, з кимось познайомитися, турбує що я до кінця свого життя буду сам

Як давно стали проявлятись подібні спостереження та думки? Можливо, вони були наслідком якихось значущих подій - можете про це розповісти?

буду працювати просто і не буду нікому цікавий

Вочевидь, робота для Вас є потужною зачіпкою за життя. А що ще, окрім роботи, Вас цікавить? Можливо, приносить радість та задоволення?

Щодо потреби бути поміченим іншими, зокрема, жінками. От на чому базується Ваша думка, ніби Ви нікому не цікаві? Про що тут йдеться - зовнішність, характер, інтелект, почуття гумору, статки...?

коли бачу якісь пари, то виникає заздрість і злість іноді, виникає постійно питання чому у них це є

На Вашу думку, чим вони відрізняються від Вас? Що у них є такого, чого бракує Вам?

я ніяк не можу наважитися, але живу ще з розладом

Про який розлад зазначили? Чи звертались раніше до лікарів і яку допомогу отримували?

Вітаю !
Те, що Ви описуєте, звучить дуже виснажливо. Коли тривога супроводжує людину тривалий час, вона починає не лише заважати знайомитися чи будувати стосунки, а й формує болючі висновки про себе та своє майбутнє. Тоді з'являються думки: «Я залишуся сам», «Я нікому не цікавий», «У мене ніколи не буде того, що є в інших».

Але важливо помічати різницю між тим, що Ви відчуваєте зараз, і тим, що насправді визначає Ваше майбутнє. Самотність, яку Ви переживаєте сьогодні, не є доказом того, що так буде завжди. Це лише свідчення того, наскільки Вам важливі близькість, прийняття та людське тепло.

Заздрість і злість, коли Ви бачите пари, теж зрозумілі. Часто за цими почуттями стоїть не бажання, щоб в інших цього не було, а біль від того, що Вам самому цього дуже бракує. І цей біль говорить про Вашу потребу в стосунках, а не про Вашу неспроможність їх створити.

Ви пишете, що Вам важко наважитися. Можливо, варто поставити собі запитання: що саме лякає найбільше — відмова, осуд, розчарування чи ризик бути вразливим перед іншою людиною? Часто саме відповідь на це питання відкриває шлях до змін.

Не намагайтеся одразу змінити все життя. Іноді достатньо маленьких кроків: коротка розмова, нове знайомство, участь у спільноті за інтересами, можливість бути серед людей трохи довше, ніж зазвичай. Кожен такий крок поступово послаблює владу тривоги.

Зараз мені хочеться підтримати Вас в одній важливій думці: Ваш розлад не є Вами. Він впливає на Ваше життя, але не визначає Вашу цінність як людини і не позбавляє Вас права на близькість, кохання та значущі стосунки. Навіть якщо сьогодні здається інакше. ❤️

Похоже, вам действительно непросто. Вы пишете о сильном одиночестве, тревоге в контактах с людьми и страхе, что ваша жизнь не изменится. Когда долго не получается построить близкие отношения, а вокруг встречаются пары, вполне понятно, что могут возникать зависть, злость, разочарование и множество вопросов к себе.
Из вашего сообщения складывается впечатление, что вы одновременно очень нуждаетесь в близости и отношениях, но при этом сам контакт с людьми связан для вас с большим напряжением и тревогой. Возможно, именно этот внутренний конфликт между потребностью в связи и страхом контакта сейчас занимает важное место в ваших переживаниях.
Вы также пишете, что уже работаете с психологом, поэтому мне стало интересно, что побудило вас обратиться еще и на форум. Возможно, вам хотелось получить дополнительный взгляд со стороны, услышать опыт других людей или найти ответы на вопросы, которые пока остаются для вас открытыми.
В любом случае мне кажется важным, что вы не остаетесь с этими переживаниями в одиночку и ищете возможность говорить о них.

Доброго дня Юрію.
Насправді, тривожно-депресивний розлад, як правило, з'являється тоді, коли, з одного боку, з дитинства могло накопичитися багато стресів та емоційних блоків, хтось із батьків міг бути занадто тривожним, плюс, передати неправильно сформований світогляд, а з іншого боку - відсутність фізичних вправ, занять спортом та контакту з природою.
Отже, щоб Вам допомогти, потрібно дещо уточнити.
Чи були стосунки з батьками відвертими та довірливими?
Хто з батьків надміру намагався все контролювати та постійно за все переживав? Чи були у когось з батьків стани занурення в себе, небажання зі з ким спілкуватися? Видання все контролювати, критикувати, знецінювати?
І чи займаєтеся Ви якимось спортом, йогою, фізичними вправами на природі?
Адже, щоб почати подобатися жінкам, насамперед, потрібно стати самодостатнім. Тобто, перестати бути залежним від того, чи люблять Вас жінки.
І розібратися зі своїм ставленням до життя та себе.
Адже, депресія - це зупинка, нерозуміння основного сенсу життя і брак внутрішньої сили, енергії.
І останнє.питання.
Ви пишете, що вже займаєтеся з психологом. Вас щось не влаштовує в роботі? Немає внутрішнього задоволення результатами із спеціалістом?
А якщо все задовольняє, тоді що Вас змусило шукати допомоги на форумі?

Edited by author 23.06.2026 06:11

Вітаю!

Я зараз ходжу до психолога, у мене тривожно-депресивний розлад

Важливе уточнення. Проте воно спонукає уточнювати далі. Скажімо, чому співпрацюєте з психологом, хоча терапія людей з розладами належить до компетенції психотерапевтів або ж психіатрів?

Як давно звернулись по допомогу до спеціаліста?

Що можете розповісти про динаміку та ефективність взаємодії: що покращується? що не змінюється? з чим стало важче і т.д.?