Необґрунтовані ревнощі чоловіка

Вітаю!

Необґрунтовані ревнощі чоловіка

Співчуваю Вам. Дійсно, дуже жахливо тривалий час перебувати звинуваченою в зраді, притому безпідставно.

У нього, як Ви написали,

марення ревнощів

, що триває 5 років.

Усі спросби вирішити проблему ні до чого не призвели-

При цьому він був у психолога кілька разів, але це допомагало на якийсь час. Він став пити і влаштовувати скандали, потім заспокоювався і знову став адекватним. Так тривало 3 роки. Ходив до психіатра, але медикаменти приймав і запивав разом із алкоголем або переставав взагалі приймати.

Навпаки

З початку цього року він взагалі збожеволів і вже вигадав конкретний сценарій без фактів, що я йому зрадила з його найкращим другом... Усіх моїх подруг автоматично записав у звідниці. Обмежив моє коло спілкування, наставив у квартирі камери. Майже щодня спершу намагався змусити мене зізнатися, тепер просто морально зводить

Отже, Ви були змушені поїхати, однак чоловік

Поширив чутки про мою уявну поведінку серед родичів і чужих людей і вони йому вірять.

І тепер Ви живете в жаху цілих півроку.
Все правильно?

Наразі доречні питання до Вас. Що збираєтесь робити?
Яким чином намагаєтесь втримати душевну рівновагу?

Декілька слів про Ваші спроби виправдатись. Навіщо це робили, ящо не винні?
Мабуть ще більше питань про те, навіщо терпіли підозри та звинування у зраді цілих 5 років?

Вважаю, що якесь просування вперед можливе за умови співпраці з психологом, де є шанс розібратись із Вашим ставленням до себе, уявленнями про подружнє життя, змогою обстоювати власні особистісні межі.

Edited by author 28.06.2026 16:07

Доброго дня.
Дуже шкода, що ви опинилися в такій ситуації. Це дійсно дуже важко, бачити рідну людину в такому стані. Ви пишете, що чоловік хворіє вже 5 років, проходив лікування у психіатра та терапевта, й на деякий період йому ставало краще. Те, що він « збожеволів « півроку тому, повʼязано з відмовою від будь-якого лікування та вживання алкоголю? Чому він відмовився від лікування?
Чи ваш чоловік має супутні психотичні розлади, деменцію, органічне ураження мозку або залежність? Це важливо, бо якщо маячний розлад ізольований, можна говорити про більш- менш нормальне функціонування сімʼї ( хоча ідея вашої невірності скоріше за все буде зберігатися). Все складніше при наявності супутніх станів: алкоголізму, психотичних або неврологічних розладів. В першу чергу лікується основна хвороба.
Ніякими поясненнями, доказами чи фактами неможливо переконати людину, яка має марення ревнощів в вашій вірності. Покращити ситуацію може тільки лікування( психіатрична допомога).
При відсутності лікування, його стан скоріш за все буде погіршуватися. Й, тоді, він може нести небезпеку собі та вам.

Ви пишете, що оточення вірить в його маячню. Невже, рідні та друзі не знають вас? А чужі, ну … як їхня думка про вас впливає на ваше життя?

Достатньо тривалий період наявності симптомів говорить, що маревна система вже досить сформована, тому самостійне зникнення симптомів мало імовірне.
Але, поліпшення стану цілком можливо . Якщо чоловік:
припиняє вживання алкоголю;
регулярно приймає призначені психіатром ліки;
перебуває під наглядом лікаря,
то інтенсивність марення скоріш за все зменшиться протягом кількох місяців, він стане менш впевненим в своїх переконаннях, зменшиться кількість конфліктів.
Якщо він продовжує вживати алкоголь, це може підтримувати або провокувати загострення симптомів.
В нього є інші симптоми: голоси, підозрілість до інших людей , проблеми з памʼяттю? Чи є ще якісь прояви хвороби?

Ви знаєте діагноз чоловіка ? Від цього залежить, яку стратегію обрати при спілкуванні з ним.


«Але деякі все одне йому вірять, тому що для інших він дуже добрий, уважний, нихто навіть не може сумніватись в його словах»
Добре, що це означає для вас?
Як ви себе при цьому почуваєте?

Якщо я правильно розумію, ви маєте надію на те, що ваш чоловік стане як раніше? Ви не розглядаєте варіант розлучення?
Як раніше вже не буде. При дотриманні всіх рекомендацій лікаря- психіатра, можливо покращення стану, але не одужання. Це ваша нова реальність.
БАР не просте психічне захворювання само по собі, ще й ускладнене алкоголізмом та маренням ревнощів. Треба мати багато внутрішніх та матеріальних ресурсів, щоб намагатися витягнути людину, яка хворіє та не хоче лікуватися.
Вирішувати вам, чи готові ви залишитися з цим всим без всяких гарантій.

Доброго дня. Я вам дуже співчуваю. Напевно, кожна людина мріє прожити життя у любові, спокої та взаємній довірі. Але, на жаль, ми не владні над психікою іншої людини. Якщо у людини розвивається маячення ревнощів або інший психічний розлад, це неможливо змінити поясненнями чи бездоганною поведінкою. Якщо це справді пов'язано з психічним розладом, ефективною допомогою є лише системне лікування та виконання рекомендацій лікаря-психіатра.
У вашому зверненні я не побачила конкретного запитання, але звернула увагу, що вам дуже болить реакція оточення.
Мені здається, зараз ви ніби потрапили під вплив чужих слів. Але невже хтось може переконати вас у тому, чого не було? Якщо ви знаєте свою правду, вам не потрібно її доводити.
Людей, які дозволяють собі обговорювати вас або повторювати чужі фантазії, важливо спокійно, але твердо зупиняти. Не агресією, а чіткими особистими межами.
Якщо вони справді хочуть допомогти, то допоможіть людині отримати лікування. Якщо ж поширють неперевірені звинувачення, то, на жаль, стають учасниками поширення пліток.
У таких обставинах дуже важливо не залишатися наодинці зі своїми переживаннями. Психологічна підтримка допоможе вам зберегти внутрішню опору, впоратися з почуттям провини, сорому та безсилля і пройти цей непростий період .

Доброго дня.
Зважаючи на те, що Ви пишете, Ваш чоловік має психічне захворювання. Тому намагатися, щось йому довести, чи пояснити, не має ніякого сенсу. В такому стані люди живуть в своїх ілюзіях, які сприймають за реальність.
Ви пишете, що йому всі оточуючі вірять. Якщо, я правильно зрозуміла, вони не в курсі його проблем і сприймають його як і раніше?. Оточуючі знають, що психіатр поставив йому БАР?
Те, що Ви з'їхали від чоловіка - це добре. Але, як з'ясувалося, з'їхати, ще не означає вийти зі стану психо-емоційної залежності від стосунків. Певне, Ви прожили багато років разом, але в даній ситуації, на мою думку, потрібно спершу звернути увагу на себе. Перебуваючи у стані психо-емоційного виснаження, Ви навіть собі не допоможете, не говорячи про близьких людей. Адже, лікуватися, чи ні, буде приймати рішення лише він сам. І не факт, що він цього захоче.
Ви пишете "Він шантажував мене розлученням. Я сподіваюсь що він стане лікуватися. Зараз ми живемо на відстані. Наш 18 річний син з ним". Шантажувати можна лише ту людину, і тим, чого вона дуже боїться. Страх прив'язує, нерідко, міцніше за всі найкращі стосунки.
Певне, можна розлучитися і при цьому залишатися так само намертво психо-емоційно прив'язаною до чоловіка, і до думки оточуючих людей. А можна не розлучатися, жити окремо, і при цьому, почуватися спокійно та гідно, щоб не боятися, хто і що про Вас скаже. В стані самодостатності у Вас більше шансів допомогти чоловіку одужати і зберегти своє психічне здоров'я, аніж в постійному стані страху та намаганні виправдатися,
Тобто, єдина людина, якій Ви можете реально допомогти - це Ви самі. Щоб вже через себе впливати конструктивно, бодай, на власного сина.
Які у вас стосунки з сином?

Edited by author 29.06.2026 15:42