Я погана мати?

Вітаю.У вашому запиті дуже багато болю, життєвої правди, багато наслідків для всіх і дуже велике замкнене коло. У таких випадках дуже важливо мати регулярну психотерапію та працювати зі своїми станами.
Жінці надзвичайно важливо дбати про себе, материнство це колосальне навантаження. Тому до себе потрібно ставитися дуже бережно. Саме тому підтримуюча психотерапія, особливо для мам маленьких дітей, коли один із них має пзмр, є не розкішшю, а необхідністю.
Діти завжди чогось хочуть і завжди потребують вас. Ви ніби й хочете їм усе дати, але вже не можете. Вас розриває між їхніми потребами та власним виснаженням. Сил і енергії майже не залишається. І, звісно, ви починаєте зриватися, а потім приходить почуття провини. Якщо нічого не змінювати, можна дійти до емоційного вигорання.
Тому зараз ваше завдання дати собі підтримку. Не звинувачувати себе, не говорити: Я погана мама, бо кричу, а поставитися до себе з розумінням.І дати собі реальну підтримку. Наприклад, у вигляді щотижневих зустрічей із психотерапевтом, який вас вислухає, поруч з яким можна поплакати і вчитися піклуватися про себе.
Маленькі діти це психічно дуже стрессове середовище для мами, якщо вона залишається без підтримки.

Доброго вечора Віолетто.
Двоє діток потребують багато сил та енергії. Особливо, якщо це хлопчики і для одного з них необхідний індивідуальний підхід.
А судячи з усього, сил у Вас не так вже і багато через психо-емоційне виснаження. Я правильно зрозуміла, Вам немає кому допомогти? Можливо, варто перерозподілити час таким чином, щоб у Вас вистачало сил для себе, але не для сидіння в телефоні....
І ще, підкажіть, будь ласка, на Вас в дитинстві зривалися і били Вас? "я починаю психувати зриватися на ньому... навіть даю по попі я розумію, що так не можна і зараз це не актуальне виховання,але нас так виховували"
Якщо це так, тоді в стосунках з дітками може спрацьовувати певний стереотип виховання, засвоєний Вами ще з дитинства. Але це не означає, що таке виховання - норма. Краще звернутися до психолога в разом з ним попрацювати над Вашими дитячими стереотипами та травмами
Окрім того, судячи з написаного, у Вас немає знань, як поповнювати свої ресурси. Більше з дітками бувайте на природі, а не ходіть по магазинам, нехай вони бігають, стрибають, граються в м'яч разом з Вами. Адже, сидіння в телефоні відбирає у Вас останні сили - це час, який втрачаєте та ще й з величезною шкодою для себе і для своїх дітей. Телефон потребує включення постійно мимовільної уваги, а це дуже виснажує та втомлює. Я вже не кажу про негативну дію мультиків на дітей. Ви хоча б обговорюєте потім, що саме діти побачили в мультику? Чому навчилися? Нехай вони Вам розкажуть про що був мультфільм.
Так, як Ви проводите час - насправді, це замкнене коло. Ви втомлені, хочете відпочити, дивитеся в телефон, а діти в мультфільми і ще сильніше виснажуєтеся з дітками.
До того ж, на мою думку, Ваш син так себе погано поводить ще й через те, що Ви не "включені" на нього. Ви ніби поруч, але Вас поруч немає. І син погано поводячись, у такий спосіб, несвідомо, намагається привернути увагу до себе. Увагу, яка йому дуже необхідна. Спробуйте згадати своє дитинство. Чи були Ви щасливі в ньому? Чи вистачало Вам уваги батьків? І спробуйте через своє дитинство відчути своїх дітей. Вони щасливі поруч з мамою, яка механічно робить справи, а душа її далеко?
Почніть їм замість мультиків читати книжечки, казки, розповіді про природу, про тварин, обговорюйте прочитане. В такому віці діткам, загалом, дуже важко втримати увагу, особливо хлопчикам. Тому спершу, можливо, буде незвично і, навіть, важко, але дуже скоро Ви помітите зміни і в своєму стані і в поведінці дітей.
Будьте до них більш поблажливі. Вони ще дуже маленькі і нічого поганого не роблять навмисне.
Якщо дитина плаче, або погано себе поводить, задайте собі питання, чи Ви душею з дитиною? Про що в цей момент думаєте, на чому зосереджені?
Дітям потрібна енергія любові, без якої вони жити не можуть. Дітям потрібна наповнена радістю та щастям мама.

Edited by author 09.07.2026 18:20

Ваш стан можна зрозуміти, але Вам потрібно зараз думати про дітей, про їхнє виховання. А Вам явно не вистачає певних знань.
Забудьте про методи виховання Ваших батьків. У Вашому випадку вони не працюватимуть.
Головна умова виховання – це безумовна любов до дітей. Тобто ми любимо дітей не за хорошу поведінку чи за ще щось, а за те, що вони у нас є.
Вашій дитині потрібна допомога. ЗПМР - це не вирок, це добре піддається корекції. З такими дітьми працюють комплексно логопед-дефектолог, дитячий невролог і дитячий психолог. Вони також повинні пояснити Вам, як вдома спілкуватися з дітьми, як грати, що читати.
Від Вас вимагається терпіння та доброзичливість.
Бити дітей взагалі НЕ МОЖНА!
З якою метою Ви б'єте дитину?
Хлопчик гіперактивний, його треба заспокоювати, до речі, тривалий перегляд мультиків також перевантажує нервову систему.
Пам'ятайте, що регулярні заняття зі спеціалістами (логопедом, дефектологом, нейропсихологом) у поєднанні з Вашою підтримкою дають гарну динаміку.